КОЛІР - ХТО, ЯК НЕ МИ
Альбом, який змінює людей
Сьогодні дуже важко обійтись без музики. Вона вирує всюди як постійний фон нашої буденності. Закохатися, посумувати, порадіти, відсвяткувати, замислитись, зробити вибір, придбати щось... Примушує саме вона.
І ось привід для обурення. Української музики на світовому горизонті все ще мало. Та, яка є, має розвиватися також.
В 2010 р. про себе заявила тиха, скромна, але талановита учасниця всеукраїнського шоу "Х-фактор". Вона виконала пісню Земфіри "Небо Лондона", здобула безліч глядацьких симпатій, перепостів у соцмережах, а потім зникла з поля зору на певний час.
Це ї є Людмила Коллер - одеська вокалістка з талантом європейського масштабу.
Гурт "Колір" - це проект, який крутиться навколо неї, керується її імпульсами та вибором, але мені вдалося долучитися до творчої лабораторії, і тому мій текстовий продукт на першому альбомі присутній. Максимальне наближення до британського рок-стандарту в музиці та ліриці за умов збереження української ідентичності - так виглядає естетична сторона альбому. Це чудова ритм-секція, гармонійні гітари, сильний вокал солістки, мрійливі клавішні. Щодо текстів - вони багатофункційні. Майже кожен з них має прихований філософський зміст, а також соціальний підтекст. Одна з найпопулярніших пісень на альбомі - хіт на текст письменника першої ліги сучукрліту Сергія Жадана "Пливи, рибо, пливи". Оскільки весь гурт так чи інакше підтримує еко-ідею, можете бути певні, що під час запису альбому жодна творча людина чи пам`ятка архітектури не постраждали.
Краса має жити довго, тому прихильники гурту часто дарують виконавицям їх портрети, футболки з творчістю "за мотивами". Найголовнішим є не це. Успіх гурту показує, що робити музику, не орієнтуючись на формат, а тільки на власний смак та бачення життя, реально. Це також перемога.
Одеса, 19.10.2017