«Депортація» — Патріотичний вірш
© Тетяна ЧорновілБагатий травень на трагічні дати
Людей, невинно гнаних на вівтар.
Тож маємо в жалобі пам’ятати
Жахіття депортації татар.
Багатий травень на трагічні дати
Людей, невинно гнаних на вівтар.
Тож маємо в жалобі пам’ятати
Жахіття депортації татар.
Ну що, совки? Діждали кайфувати
В уже й у вас віджатому Криму?
Чи ж мізки з консистенцією вати
Пізнали врешті скрепну суть саму?
Осіла каламуть ажіотажу,
Набовтана сценарієм старим,
Ось-ось облудну маячню Кримнашу
Зведе «на нєт» військова база Крим...
Хочеться іноді встати чудового ранку.
Мама: "йди снідати", - чаю налляла у склянку.
Суне у жменю бабуся монеток хоч трішки.
І напів сонний крокуєш до школи ти пішки.
Коли в війною визначену зиму
Наш край обсіли юрмища заброд,
До спротиву проти засилля Криму
Ця жінка надихала свій народ.
Вздыхал Ай-Петри возмущённо,
В каньоне рокот грохотал:
- Поймут крымчане очень поздно,
Что враг в капкан их всех загнал.
В кокошнику московське сонце
Вже вкотре випливло над Кримом.
Ледь не зіткнувшись з вертольотом,
Осяяло воєнну базу...
Якесь відношення до доли,
осліпли люди й ще глухі!
Невже не мають силу волі?
Де наші Гетьмани лихі!
І де проходить та межа,
Голодну правду хто сприймає?
Де доля Криму, мов чужа.
В усі часи її хтось "має"…
Може, все-таки не поїдеш? – крутилося у голові. – Адже 365 років тому вони нас зрадили під Зборовом… Та ні, треба їхати, їм потрібна моя підтримка. На Майдані кожна людина, навіть розгублений чи наляканий турист, мала неабияке значення…
Если с чувством вины,
от ханжи к моралисту,
носят правду "слоны" -
на поклон анналистам.
Правдорубу легко,
если Бог стал роднее -
Он сейчас высоко,
жизнь, оттуда, виднее...
Впервые формулировку "ихтамнет" использовали российские чиновники и журналисты главных пропагандистских каналов России, которые отказывались замечать российских военных в Крыму, а позднее и в Донбассе.Оккупировав Крым, российские военные части срывали с себя нашивки и погоны, которые могли выдавать явную принадлежность армии России. Подобный вид войск также зафиксирован и в Сирии. Так появились современные ихтамнеты.
Орел в степах України
З хмарами говорить,
Пливе Дніпро по долинах
До Чорного моря.
Чого вам не хватало, кримська вато?
Живильної Дніпровської води?
Здалося, що свободи малувато,
Та заманулось руської біди?
Пане Дмитрушка! Ой, захисти ти нас!
Вже дістав цей бандитський екстрим...
В Криму надія й мрія проросла
На гарну долю в незалежній Україні,
За неї Севастополь й Крим голосував
Та в Україні владу банда захопила.
16 березня 2014 року на території Криму і міста Севастополя пройшов псевдореферендум про статус півострова, за сфальсифікованими результатами якого Росія включила Крим до свого складу....
У моїй пам`яті добре викарбувались події Майдану, ще той самий початок Революції Гідності. Перші десятеро-двадцятеро людей, котрі прийшли на головну площу.
Є книжки здатні вмістити у собі суть епохи, покоління, окремого суспільного явища, котрі сприймаються як знаки доби, що в ній вони постали. Саме до таких творів в українській літературі, якби пафосно це не видавалося, хочеться долучити й «Аеропорт» Сергія Лойка.
Брехня і кривда
Політика Кремля,
Імперська битва,
Бо скрізь його земля.
Коли він повертався із Криму,
то надій на життя не було
Одинокий курган, мов на варті козацької слави,
Так велично стояв, зберігаючи степу могуть.
Крізь віки одягався в осяйні небесні заграви,
А в душі, як в колисці, правічної доблесті суть.
Поетична творчість – незбагненний, не розтлумачений процес. Звідки приходить натхнення, чому, як і до кого? Усі ці питання хвилювали, хвилюють і хвилюватимуть завжди. Але чи будуть колись відповіді? Навряд… Проте в цьому, мабуть, і полягає чар поезії – у її таємничій, ірраціональній природі.
- Мама, а что означает скрымзить? (5 лет)
- Ну, это такое слово, которое появилось совсем недавно.
Дражлива тема. Не хотів би образити російськомовних патріотів України. Але є один момент, який вони, на мою дуже суб`єктивну думку, упускають. Якраз про нього - моя гумореска піврічної давності, написана ще до війни. Час показав, був я правий, коли її писав, чи ні...
Сонце нещадно пече - тридцять вісім у затінку!
Впасти б у лоно дитинства - у плесо ріки!
І пригорнутись грудьми до рідненької матінки,
Знищити шрами і спогад війни на віки...
Проводжали з тобою ми літо,
Теплий вечір і келих вина
І не знали - прощаємось з Кримом,
Бо в сусіда у серці війна.
Вчора, гуляючи Майданом між наметів, випадково зустріла свого колегу-історика, книгу якого я перекладала з російської у минулому році – «Исторические записки Западного Закубанья 1768-1917» (не хочу називати його прізвище з етичних міркувань). Ще у минулому році, перекладаючи його історичну монографію українською, обурювалася вітіюватим і завуальованим означенням...
Знай, русский, мій колишній брат,
Що зло вертається назад...
– Перекопа
Не взять – у лоб!
Там же можна – покласти
тисячі!