14.08.2019 12:27
Без обмежень
18 views
Rating 5 | 7 users
 © Роман-Мтт

Курортний щоденник

День перший



Дітям - акліматизація!

Дорослим - алкоголізація!

Приїхали. Скажена дорога і перший день на морі лишилися у минулому дуже швидко.



День другий



Вночі - лило. Блискавки, вітер і потім - чисте зоряне небо. За цим всим довгий здоровий сон і ясний ранок. Збираємося на пляж.

Пляж. Пиво і спека, спека і море, море і пиво.

Виноград, вертути з гарбузом, риба, пиво, спека.

Море, море, море, море.

Спека, червона шкіра, море, вітер, пиво, спека.

Пісок, яма, басейн, дамбу розмиває море. Знову пісок. Знову пиво, знову спека.

Ще трохи винограду.

Вдома, вечір, кавун, зелені горіхи молочної стиглості.

Згадую одне: як на межі води, землі і повітря я стою і вдихаю запах солі.





День третій


Вітряки - громадні. Пахлава - громадна. Кукурудза - по двадцять п`ять. Пива - багато. Спеки - багато. Опіків - багато. Краб - манюній, як п`ять копійок - відпустили назад у море. Креветка - манюня, але взяли багато. Краса.

Вечір. Ковбасок - море, овочів - море, вина - вдосталь. Розмов - море, спогадів - море.

Тліючі вуглі на мангалі - краса. Вони грають.

Палахкотять.


Зоряного неба над головою - нескінченно багато. Чумацький шлях лиється наче з південого заходу, через Малу Ведмедицю, далі десь на північний схід і губиться за дахом старої болгарської хати. Ніч чіпляється за гілля розлогого горіха.

Я стою посеред прадавнього степу, обжитого людьми, лисами, вовком, що приходить різати вівці, тхорами, які полюють на кури і гуси, комахами і птахами, що полюють на городину. Я бачу небо, вино грає зірками у моїх очах, постійно перемішуючи їх і миттєво розсталяє на свої місця, збиваючи мене з пантелику.

Цікаво, чи бачить маленький краб ті зірки з дна Азовського моря? Чи чують дзвін тих зірок сучасні вітряки, що перемелюють повітря? Чи тоне степ у нічному небі, чи навпаки ніч розчиняється в скошених полях і куцих лісополосах? Цікаво, коли так багато довколо тебе всього, що помічаєш лише у відпустці.



День Четвертий


Медуза. От-такенна! Кілограм на 25, мабуть... Чи більше? Слизька, за голову не обхопити, нога зі щупальцями - півметра, не менше! Капєц яка велика! Очі в неї червоні і злі, а сичить як змія. Уплила, слава богу, бо думав ще загризе кого-небуть.

Страшно. Так, страшно жити і відпочивати.

А от на старій напіврозібраній башті сидить дозор з мегапідзорною трубою. Погранці. Ім не страшно. Вони дивляться на багато кілометрів у Азовське море. Ім спекотно і весь час піт заливає очі. Робота така.

Дівчата і хлопці весело катаються на шайбах, бананах, скутерах, прогулочних човниках, чоловіки і жінки п`ють, їдять, сваряться, сварять дітей, владу, погоду, діди і бабці чинно загоряють і повільно пересуваються пляжем. А погранці - лише дивляться у вічко підзорної труби на багато кіломертрів у море. Від звуку пляжу в їх голові постійний когнітивний дисонанс: з пляжу чути мирне веселе життя, а зі скельця "телескопу" наказано пильнувати загрозу.

Заходжу по пиво на барчик. В кутку шинквасу стирчить хвостовик міни. Я не розбираюся, але думаю, що то 82 калібр. Замовляю пиво, спускаюся нагрітою бетонною доріжкою до моря. В моїй голові суцільний когнітивний дисонанс: море, відпустка, погранці з мега оптикою, хвостовик міни і здоровенна красноока медуза. Курорт, справжній курорт країни, що насправді воює.



День пятий


Все почалося на пляжі: хлопці вбили гадюку. Вона заповзла на територію котеджів, її притиснулили лопатою і перерубали десь посередині. Гадюка живуча - ще хвилин зо п`ять кидалася на всі боки, метри півтори створіння. Купа людей з голими ногами, збираються довкола інші, хто бачить натовп. Хлопці чітко знешкодили - їх там багатенько є тих плазунів. Шкода звісно - воно там просто живе. Але відпочивальники дорожче природи - вони мають повернутися наступного року. Служби, що вивозить змій у безпечне місце, звісно, нема.

Вчора ввечері чув як якась сова приговорила якогось горобчика. На горіху він вже спав, потім в останнє трохи збентежено цвірінькав, а потім вона задоволено клекотала.

Давно не снилися сни. Цієї ночі наснилися цілі два, сюжетні. Майже запам`ятав.




День шостий


Дітям - розваги і море!

Людині-опіку - спокій і деалкоголізація організму.

Довідпочивалися...



День сьомий, останній



Автобус, дорога, вітер. Радісний пес за дверима. Загар повільно злазить з носа людини-опіку, з її спини, рук і ніг. Днів так сім би ще - ото була б відпустка. ;)


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Роман-Мтт

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо