Ок, нас створив Господь, і...
Ок, нас створив Господь, і ми не є продуктом еволюції. Так? Припустимо, так. Бог нас створив за образом і подобою своєю? Так? Так, Біблією мені по макітрі! Тоді, якщо так, ми не можемо бути гірші чи кращі за Творця нашого. І, так думаю, мали право на ті наче як заборонені знання, що отримали Адам і Єва у Едемському саду. Це мало статися, інакше навіщо Творець би садив там те дерево?
Бо він не міг зробити інакше. Просто, як високоорганізована особистість, він зробив то дуже цікаво: наче і не я вам дав ті знання сумні (про які хтось і якось мав вам розповісти), а ви самі то наважилися взяти. Морально він чистий: зробив, що мав зробити, і зробив не своїми руками, а через посередника.
А як же Змій-спокуситель, скажете ви? Я вас прошу - його тупо підставили і не про нього поки мова, повернемося до основної теми, але не забуваємо про цей відступ - він нам знадобиться для пояснення всієї схеми.
Так от, Господь дав нам ті знання, які мав дати. Але він мав лишатися добрим до людей - це його сутність, це особливість будь-яких вміняємих батьків по відношенню до власних дітей - не травмувати їм психіку, а якщо травмувати, то дуже обережно. Тому вигадано було казку про пекло. Бо рай існує після смерті - його існування, як нагорода за гарне життя, логічна і може бути навіть науково обгрунтована.
А мучати душі у пеклі? Ну яка при тямі істота забажає такого для власних дітей, навіть після їх смерті, навіть для самих поганих дітей? Я не вірю, що Господь може бути злим і мстивим у ставленні до людей. А якщо підрахувати витрати будматеріалів і часу на побудову пекла, утримання, реконструкцію? Ідея пекла збиткова і безперспективна з усіх боків в усіх аспектах. Тому, логічним буде висновок, що пекла просто не існує.
Тепер повернемося до Змія-Диявола. Він теж створіння Бога, його дитина. Так, він сильно накосячив. Але і його Господь не покарав - він лишив його існувати. І скинув не до пекла, якого не існує (як ми з`ясували вище). А де ж тоді бідосю було скинуто?
Нижче небес на той момент була лише твердь земна, пановє. Нижче землі не впадеш. То де він зараз, той завинилий ангел? Він тут. Що тоді пекло в прямому і переносному значенні? Воно теж тут. При нашому житті. Так кому Господь довірив місію з передачі знань, і хто покаянно її виконав? Здогадались, хто більш менш розумів всю відповідальність за цей процес?
Так картинка складається в дуже логічну, продуману схему. Бо як дитина, яку батько покарав, Змій давно все зрозумів і вже слухається батька. Якби гнівався на батька - він би не послухав його. Бо і до Едемського саду просто так не потрапити, бо його садівник - всевидячий, чи я кажу щось не так? Та ніби так і є. Як все відбувалося далі?
Бог наказує своєму творінню, яке бідкається планетою, відправлятися до саду. Наказує, буквально, "навчи людей добру і злу" . Навчи, каже, бо знання примножують смуток, а я не можу так зі своїми дітьми, хоча мушу - така моя сутність. Допоможи, і - станеш тут головним, смотрящим за планетою будеш. Далі ви самі все знаєте.
Чи спокушає Диявол людей? Ні. Люди самі спокушаються. У них достатньо знань, розуміння, свідомості, щоб обирати для себе те, що вони вважатимуть важливим усе своє життя. Вони розчиняються у своєму виборі під час життя і після смерті.
А де тоді рай? Рай десь є - я вірю у нього (це точно). Ті хто сильно нагрішив, так що точно до раю зась, ті, я думаю, просто розчиняються у просторі. Ті хто менше накосячив - потрапляють до раю (хто з незайманими дівчатами в різній кількості, хто на просту базу відпочинку, санаторного типу, де нема діскатєк - ну, бо в кожного той рай свій).
А пекло воно тут, де біди примножуються знаннями і побутовою невлаштованістю, яку недолугі психологи і "трєнєри лічнастнаго роста" називають зоною комфорту. Біди, як покарання за нерозуміння отриманих знань, хвороби чи бідність, чи інші негаразди - то і є котли пекельні, які бурлять чорною смолою наших негативних думок, які живляться нашими поганими емоціями, які в цій системі є окислювачем для палива - палива, що складається з наслідків наших непродуманих дій, нашого поспіху до слави, любові до ліні і інших вад.
А навіщо в цій системі Диявол, якщо він особливо не впливає на ситуацію? Для нагадування. Лише для нагадування, що десь є рай, в якому є місце після життя для кожного з нас, чи нема, для тих в кого душа вигорає ще за життя. Не витрачайте свою душу для підігріву власного пекельного котла. Відчуваєте його температуру? Це 36.6. Тримайте її сталою, не підвищуйте - до раю не потрапите. Енергія душі - досить коштовне паливо, вона не для Землі та її умов.
А навіщо це все взагалі? Життя, смерть, рай, пекло? Ми - великий генератор душевної енергії. Планета і є Сад Едемський, де ця енергія має продукуватися. Просто, Творець трохи недопрацював над нами, може не досить чітко скопіював себе (приклад з ангелом, скинутим з небес - це просто результат невдалого проектування, таке вже у практиці Творця траплялося, як бачите). Надлишки виробничої діяльності так би мовити…
Тому оці всі "схеми" ми зараз і розгрібаємо. З головним сумним інженером, що виступає в різних образах, який керує виробництвом душевної енергії для керівника-родича, бо той намагається відбирати для раю тільки краще. Аби не пуста душа потрапила до раю. Рай він такий - він вимагає багато енергії, чистої, незабрудненої. Рай, це те місце, де і живе наш Творець, де чекає на нас. Вторинну сировину у раю не приймають - ККД від неї низький, а тепловий коефіцієнт - почасти від`ємний.
Такі справи, хлопці-дівчата. Намагайтеся бути краще в реальному світі, щоб на тому зустріти біля воріт до Вирію стариганя Дарвіна, який записує усіх, хто приходить, і сказати йому з посмішкою: "Вітаю, пане батько еволюції! Ну і шо тепер оце ти мені скажеш?" І ви разом сміятиметеся. А потім він вас запише і відчинить браму. Браму до цілого світу. ;)
Пишіть в коменти свої зауваження і поради - цей текст написано заради гордині, суму і ще декількох гріхів, якщо я не помиляюся, Біблією по голові мені гепнути нема кому. ;)
25.05.2019 18:53 