27.02.2020 18:12
for all
14 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Правда (Львів)

Америка та Англія знову думають про війну

16.02.1930 | № 6

3 приводу морської конференції в Лондоні

Дивно крутиться колесо долі на­родів! В часі коли Англія при допомозі Америки і майже всього світу добивала німецьку силу, ніхто не передбачав, та навіть ніхто не виказав тоді побоювання, що вже за кілька років прийде до напруження між Англією й Америкою.

Але те напруження прийшло. А прий­шло до нього так…

Америка зібравши через війну і пізнє вступлення до неї величезну масу золота, вклала його в свою промисловість. Та промисловість так розрослась, що внутрішній, хоч дуже великий, ринок виявився замалий для неї. Щоб не насту­пив крах, треба Америці вкрай постійного і то великого закордонного ринку, або іншими словами: Америка опинилася проти Англії точно в такому ж положенні, як Німеччина перед війною. Але, маючи свіжий приклад долі Німеччини, Америка зрозуміла, що на ніщо не придасться їй поширення збуту її товарів поза свою територію, коли на сторожі того поширення не поставить великий воєнний флот, який міг би за потреби відбити напад англійського флоту.

Так почалося озброєння Америки.

Одначе Англія, як морська держа­ва, від віків знає, що з хвилею, коли на океані з`явиться інший воєнний флот більшої сили від англійської, може од­ним махом скінчитися життєздатність світової великобританської імперії. Та зрівнятися тепер у озброєнні з розбагатілою Америкою Англія по війні не може. Залишилося їй тільки погодитися з цим або розподілити тягар озброєння на себе і ще на когось. Тим другим може стати Фран­ція. А прийшло до того в доволі прос­тий спосіб : т. зв. важка промисловість Фран­ції, утративши давні зв`язки з Росією, доведена до такого стану, що полу­пилася, навіть з німецькою індустрією. Отже пропозиція Англії, щоб Фран­ція уклала союз під умовою скріп­лення своєї сили, було для французького тяжкого промислу немов з неба впавшим даром. Від того промислу за­лежать усі основні політичні партії Франції. Таким чином скоро добили торгу. Але таємний договір відкрило підкупство передчасно. Відкриття ко­штувало Америці всього 10.000 доларів. Зчинився крик на весь світ. Уряди Ан­глії та Франції пробували закрити те, що сталося, та навіть все відкликали. Але в Америці мабуть нема такого дер­жавного мужа, котрий вірив би, що до­говір між Англією і Францією дійсно похований. Так отже на обрії світової політики намалювалася нова небезпека великої майбутньої війни: Англії і Франції та всіх залежних від них держав — про­ти Америки.

На все це з радістю дивилася чер­вона Москва і рахувала так: Все одно хто в тій війні програв би. На землях переможеної сторони вибухне бунт, як вибухнув у краях тих держав, що програли недавно велику війну. А той бунт легко може скінчитися більшовизмом, котрий може перекинутися і на землі переможців.

Окрім Москви є ще одна велика сила, хоч про неї рідко коли чути. Це Японія, котра має свої рахунки з Аме­рикою. Японія може стати по стороні Англії. Але перемога спілки англійсько-французько-японської не мусить бути певна. Коли б флот тої спілки був розбитий Америкою, наступив би кінець найбільшого з союзників Англії Її великі домініони: Канада, Австралія, Південна Африка відпали б дуже швидко. Бунту, в разі розгрому флоту Америки, вона зовсім не боїться, бо Амери­ка довго може боронитися далі на своїх великих землях, на котрих має все потрібне.

Одне тільки може зрівноважити сили Америки: Коли б до великої спілки проти неї прилучилася Німеччина з 70 мільйонами населення і зі своєю проми­словістю та воєнною справністю. Що за те Німеччина схотіла б надто дорого, після всякої правдоподібності над тим призадумувалась Англія, котра не любить платити за непевне. А з другого боку й Америка застановилася над тим, що це дуже ризикована справа, їхнє суперництво з Англією. Так роздумували обидві сторони і згодилися на морську конференцію, котра якраз тепер відбу­вається в Англії, в місті Лондоні. На ту конференцію запросили й інші морські держави. Там мають вирішити багато справ, та головна справа буде між Аме­рикою й Англією. Америка пропонує Англії, щоб та згодилася на рівність сил на водах, це значить, щоб обидві дер­жави мали право будувати собі тільки воєнних кораблів аби їх сили зрівнялися з тим, що Америка хоче мати трохи більше від Англії 10.000-тонних кораб­лів, але визнала б для Англії більшість у мен­ших суднах. Англія ще не сказала на це свого останнього слова, але здасться, що до якоїсь згоди прийдуть, бо обидві сторони хотіли б уникнути нових світових воєн і неспокоїв.


«Проба Пера» цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 28.02.2020 09:13  © ... => Каранда Галина 

Такий контекст, що мав місце тоді, навряд чи ще повториться. 

 28.02.2020 02:07  Каранда Галина => © 

Та я то згодна...
... хто ж путіна так перелякав?? ... 

 27.02.2020 22:38  © ... => Каранда Галина 

Колись у мене вже була дискусія на подібну тему з одним персонажем. Два рази бах по японських містах зупинив різню на мільйони життів в Японії. А при взятті Німеччини ці мільйони лягли в сиру землю, бо на два бахи не було засобів. Питання... Так де ж істина і хто правий?

Моя відповідь така. Люди починають війну через страх і лише ще більший страх може їх зупинити...

 27.02.2020 21:19  Каранда Галина => © 

Ну, за цією логікою, Америка та Росія компроміс таки знайдуть. Але скільки при цьому Україн/Сирій/Лівій перетопчуть - то вже інша філософія...
Пів століття досвіду в масштабах історії - малувато якось для висновків.
Бачила графік, що показує різке зниження людських втрат на війні після винайдення ядерної зброї. І один з коментарів до графіка: ну, це до першого ж великого "бах", після якого статистика кардинально зміниться...
Не забуваймо про мавпу з гранатою. 

 27.02.2020 21:10  © ... => Каранда Галина 

Питання філософське. Але, якщо у опонентів є ядерна зброя, як показує досвід завжди знаходиться поле для компромісу. Дядьки в телих кабінетах страх як бояться власної смерті...

 27.02.2020 21:04  Каранда Галина => © 

Ну так...
А є хоч щось, що не веде до війни? 

 27.02.2020 21:00  © ... => Каранда Галина 

Мені здалося, що мова тут йде про велику економіку, яка веде до війни. Політика це так, димова завіса та словоблуддя.

 27.02.2020 20:54  Каранда Галина => © 

Не люблю я всі оці великі політики "хто кого перехитрить"... завжди війною кінчається...