Назавтра знову обіцяють нам війну
Назавтра знову обіцяють нам війну.
Нам та війна вже в’їлася у душі.
У нас усе постійно на кону.
Нас так давно вбивають, ранять, душать,
Що хочеться уже на повний зріст
Піднятися, – а далі – будь, що буде! –
Та кривднику роз’юшити вже ніс,
Зламати руку й смачно дати в зуби!
Й не слухати, що «так не можна, ні!»,
І дітками слухняними не бути,
Примусити увесь той хитрий світ
Притихнути і врешті нас почути!
Щоб чітко: хто не з нами – проти нас!
Щоб існувало тільки чорне й біле,
Щоб кожному, хто був образив нас,
Вернулося все те, що нам боліло!
Скрутити в’язи хижим ворогам,
І гнізда їх розкидати, спалити…
... А по війні, душі прикривши шрам,
Учитись знову вірити й любити.
Так в’їлася у душі нам війна.
Її нам вкотре завтра обіцяють…
Дивися, Боже: он де сатана!
Допоможи спровадити «до раю»*!
Лубни, 14.02.2022
