Світоглядні перлини української національної ідеї". Сторінки з книги
Частина Третя Ця книга була перевидана у Києві, на початку 2020 року, Народним художником України, незалежним істориком, філософом і поетом Сядристим Миколою Сергійовичем. Видання можна придбати в Музеї мікромініатюри, де зберігаються роботи Майстра, за адресою вул. Лаврська, 21 (Національний історико-культурний заповідник Києво-Печерська Лавра). ******************************************************************************
Формально ситуація від 1991 р. складалася нібито на користь української нації: демократичні вибори, незалежна державність, визнання української мови державною тощо. Але реальність виявилася трагічнішою. 20 років держава грабує народне добро, а нація мовчки спостерігає, ніби театральну виставу. Злочини творяться на очах нації, а вона не може їх призупинити.
Найголовнішою, найневідкладнішою проблемою для національно-патріотичного українства є порятунок української нації. Усі наші трагедії 1991-2010 років стали можливими тільки тому, що українська нація самостійно не прийшла до тями, а державна влада у цей період усе зробила, щоб українська нація залишалася роз`єднаною, не розуміла, що з неї знущаються. Цей ворожий план здійснено так хитро, що навіть найвидатніші лідери патріотичного руху й до цього часу не зрозуміли, у чому причина наших поразок.
Надзвичайно складною проблемою є проблема праці з народом. Єднати українську націю у таких, можна сказати, колоніальних, умовах треба через: а) територіальні громади; б) критику існуючої системи, де панують багатії (їх мала купка) і страждають широкі народні маси; в) перспективою отримання влади...
Мусимо допомогти українській нації: а) стати господарем у своїй державі; б) повернутися до своїх споконвічних витоків - до чистого, чесного життя без корупції, без хабарів, без панів-тиранів та холопів-рабів; в) відновити гідність української нації як шляхетної української спільноти; г) виплекати Лідера української нації.
Дух патріотизму має відродитися. Люди мусять спрямувати зусилля не на особисте збагачення, а на захист України, як головної цінностідля живих і майбутніх українців.
Життя держави без національної ідеї - це життя одним днем. Прожили один день, місяць, рік - і слава Богу. А що буде далі, будемо бачити. Двадцять років Україна не рухається вперед, тупцюється на місці або деградує.
Практика свідчить, що у пригніченому стані перебувають як державні органи, так і все українське суспільство. Де вже тут піклуватися про "високі" матерії. Влада постійно бореться за постійне перебування біля керма, народ бореться за виживання. Нарід без влади - недієздатний, влада без народного контролю також недієздатна. Інтелігенція мовчить. Ось у такій прострації живе Україна двадцять років.
Нація - основа державотворення у нормальних суспільствах. Там панує справедливий принцип побудови життя. Нація-гегемон формує державний лад. В Україні ж усе навпаки. Держава і нація роз`єднані ідейно і матеріально, що характеризує державну владу як позаправну, волюнтаристську систему. Державна влада не об`єднує, а роз`єднує українську націю. Усе це - результат ігнорування Української Національної Ідеї.
Сучасна Україна, образно кажучи, являє собою прохідний двір. Будь-хто вільно прибуває в Україну, безперешкодно поселяється в ній і через п`ять років, якщо бажає, отримує українське громадянство, не позбавляючись попереднього. Це загрожує напливом представників інших рас і національностей, витісненням української нації зі своєї землі. В останні сто років кількість українців в Україні має тенденцію до зменшення. Це результат міграції (добровільної та примусової) всередині загальної країни, яка існувала під назвою СРСР.
У даний час українців становить більшість у країні, але захисних, запобіжних заходів щодо прибуття громадян інших країн в Україну не спостерігається.
На даному етапі існування українська нація має залікувати свої рани. Треба на якийсь час відійти від ретроспективних поглядів, від минулих втрат, трагедій і зосередитись на мобілізації сил, щоб розпочати нарешті будувати сучасне і майбутнє національне життя. На практиці ж склалося так, що поки українці зайняті подіями минулих літ, антиукраїнці "приватизували" народне добро України.
Проте, не забуваймо, що нація, як живий організм, без лідера нічого зробити не може, бо немає дороговказу, тієї мети, яка близка до серця кожного. Вождь і Національна Ідея - це два компоненти, від яких залежить процес розбудови нації.
У нації надломлена кричуща потреба єднання. Це справа ворожих рук. Багато хто з українців байдуже ставиться до об`єднання як до невідкладної справи: мовляв, ми і так єдині, для чого тут надзвичайні дії? Але це далеко не так. Нам треба докласти максимум зусиль для утвердження всеукраїнської єдності. У цьому наш порятунок.
