Російсько-українська війна 2022-го року
з рубрики / циклу «Роздуми»
Сходу хочу попередити читачів, що геть усі думки, котрі я викладаю тут, не зазіхають на істину в останній інстанції. Я не політолог і не військовий спеціаліст - все, чого я хочу, це лише поділитися моїми власними спостереженнями. Так що, не галасуйте, панове, задуже. .gif "{#}")
Ця війна йде вже чотири місяці і певні спостереження за такий термін не могли не накопичитися. Отже! Почнемо з розгляду тих, хто, як би це не звучало цинічно, наварив на крові росіян та українців. Почну з головного і безсумнівного бенефіціару того, що зараз коїться в Україні. Перш за все, це - США. Америка, котра останніми десятиліттями капітально втратила свій авторитет у Європі, знову стала для Старого Світу абсолютним керманичем. Жарти у бік - НАТО, як і у старі часи Холодної війни, вишикувано у чітку лінію і веде його вперед саме Вашингтон. Це - перший здобуток США від бійні в Україні. Тепер - Ленд ліз-2. Ленд ліз-1 колись зробив хвору передвоєнну економіку Америки наймогутнішою у світі. Післяковідна економіка штатів має зараз жахливі 10% інфляції та захмарні ціни на американських бензоколонках. Не важко собі збагнути, що Ленд ліз-2 має оздоровити американський оборонпром, а далі - і усю економіку. Третє. Сполучені Штати, в результаті їхньої колосальної зануреності у путінську війну з Україною, знову, як і у старі добрі часи, стали однозначним світовим центром. Час, коли почали були подейкувати, що Америка більше на планеті не рулює, судячи з усього, залишився в минулому. .gif "{#}")
Великобританія - другий після США стовп англосаксонського світу. Ця країна увесь час після 1945-го року - початку розалу Британської імперії, перебувала у тіні США. Після вторгнення путінської орди в Україну, лідер Володарки морей несподівано вийшов з вкрай заманливою ідеєю створити навкруги Британії військово-політичний союз зі скандинавських країн, Прибалтики, Польщі, України та Туреччини. Якщо балаканина перейде у цілком реальну площину, то Велика Британія може стати могутнім лідером Європи з величезним впливом не тільки на європейському континенті, але й в усьому світі. Без війни в Україні нічого цього ніколи би не відбулося. Аплодуємо Борису Джонсону, котрий зміг хутко скористатися нагодою, котру йому дала українська біда. .gif "{#}")
Хто ще може задоволено потирати руки, спостерігаючи, як Україна захлинається у сльозах та крові? Безумовно, Польща. Зараз "істинно братська" для України Речь Посполита отримала 5 мільйонів біженців з, охопленої війною, сусідки. Добре знаючи польську наполегливість у полонізації українців, можна чекати на те, що 3/4 від усіх біженців залишаться в Польщі. Та й повертатися їм назад, на Схід та Південь України, звідки більшість з них приїхали, нема чого і мріяти - там усе негарантовано та неспокійно, а іноді і розбомблено вщерть. А Польща - сита та затишна. Роботи в Польщі навалом, мова, в цілому, дуже зрозуміла, а польський пан керОвнік вміє направляти українців туди, куди йому треба. Але це ще не все - Польща, під реально велику військову допомогу Україні, отримала від США дуже суттєві військові постачання, про що Варшава ще недавно і мріяти не могла. Так що, єще Польска нє згінєва! .gif "{#}")
Йдемо далі. Швеція та Фінляндія. Роки, коли ці країни трусилися від жаху перед Росією, позаду! Обидві північні сусідки ЕрЕфії нині втекли під надійну парасольку НАТО. Спасибі тобі, Україна, від скандинавів! .gif "{#}")
Не можна забути і про Землю Обітованну. Ізраїль останніми роками не раз казав, що от, мовляв, гарно було би з території колишнього СРСР знову отримати добрячу алію (за даними СОХНУТу, на території РФ та України все ще є до пів мільйона тих, хто підпадає під дію ізраїльського Закону про репатріацію). Мрія ця стала реальністю - через кровопролиття в Україні генетично обережні євреї згадали про їхню історичну батьківщину і потяглися в Україні та Росії до амбасад Ерец Ісроель. Можемо за них усіх тільки порадіти. .gif "{#}")
Ну, не можна не сказати і про те, що до чорта дивідендів отримав і головний режисер (не сценарист, бо сценарій, ясна річ, писав однозначно не він) дійства "Денацифікація України" - Владімір Путін. Тепер для нього прийшли чудові часи, коли ні про вибори не треба піклуватися, ні про можливі збурення його електорату. Більше того, руські лохи на повному серьйозі вважають цю мразоту "справжнім царем". Ще б пак, он-де, як хохлів лупцює! А що може бути солодшим для середнього москаля за нищення українців? Та нічого! .gif "{#}")
І на кінець - власне Україна. Що ж, теж є певні позитиви. Дали статус КАНДИДАТА до вступу в Європейську Унію. Дають зброю. Дають гроші. Дають притулок біженцям. Дають обіцянки відбудувати усе, понищене московськими орками. В самій Україні є певна консолідація усіх з усіма, чого не було жодної секунди за усю історію Неньки. З`явилися тисячі героїв-відчайдух. Маленький та вертлявий клоунчик-президентик, котрого вже хотіли валити восени цього року, перетворився на ГОЛОВНОКОМАНДУВАЧА. Боже, хто б міг про таке подумати?! Щоденні відоси від нього стали ще більш вражаючими і їх вже засмаковує не тільки його електорат, але навіть і світова спільнота... .gif "{#}")
То що ж, пані та панове, усе гаразд? Нема сенсу журитися? Авжеж, якщо відкинути у бік десятки тисяч загиблих та скалічених, зруйновані людські долі та міста й села. Якщо заплющити очі на те, що Україна, скоріше за все, не на один день втратила усе Приазов`я та майже весь Донбас... Якщо таки взяти і повірити у сентенцію, що сакральна кров загиблих героїв робить націю міцнішою.
1 липня 2022 р.,
Рочестер, штат Нью-Йорк, США
