Польова кухня, або один волонтерський вечір на Євромайдані
Кожен на своєму місці має нести посильний внесок у загальну справу. Революція – це не лише героїчні жести і вчинки, це і героїчне терпіння і виконання, можливо, марудної і нецікавої роботи! Хтось уже писав про це??? Звісно, що так! Про героїчне терпіння революції писав Микола Хвильовий (це провідна тема його першої прозової збірки «Синій листопад»). Невже історія повторюється? На жаль… Історія має властивість повторюватися… Надто в українців! Але ж чи нам цим журитися? Нам випав унікальний шанс змінити своє майбутнє! (а росіянам? білорусам? і чи випаде ще колись нам???). Отож!
Провівши Наталю Святокум із соратниками, ще раз «провідавши» тітушок і відбувши міні-мітинг на Банковій, ми з письменницею Дарою Корній та істириком Петром Билиною спустилися на Майдан у пошуках якоїсь їжі (бо ж революція революцією, а обід чи підвечірок, а може, вже й вечеря має все ж бути, хай і не за розкладом!). І ось побачивши під монументом Архистратигу Михаїлу (прозваному у народі Бетменом) ту саму заповітну польову кухню, із усіх останніх сил кидаємося туди. Але… замість очікуваної їжі чуємо наполегливе:
- Гей, дівчатка! Терміново треба волонтери на кухню!
Перезираємося і рушаємо «волонтерами» на кухню. Не ти визначаєш місце перебування тут, народна революція потребує тебе, твоїх рук і навиків – тож маєш бути готовим!
Отже, передусім санітарія (відповідаю на наполегливі закиди куплених СМІ – всіх норм революціонери дотримуються! повірте! або ходіть і перевірте!)! Нам видають цупкі вінілові рукавички і зелені поліетиленові «скафандри» (попри незручність – їх важко самостійно натягти на верхній одяг, і вони сковують рухи, – «скафандри» дійсно діють ще як додаткове утеплення; тут згадую стареньких тушок у синіх «регіональних скафандриках»). Підходимо до великої кухонної ятки, де в кожного має бути своє поле діяльності. Нашого Петра відразу забирають на «роздачу» до котла, вручають йому великого ополоника, яким він має розливати повстанський куліш у пластикові полумиски. Ми з Дарою втрапляємо серед студентів до готування канапок. Найприємнішим відкриттям є те, що на кухні Євромайдану пліч о пліч працюють молоді люди, переважно студенти (мене, як викладача, цікавить, із яких вони вузів і регіонів – географія найширша! поруч із нами працює Андрій із Дніпропетровська, який вже завершив навчання, Іра з «видавничої справи та редагування» одного з київських вузів та Люда з географічного факультету КНУ). Але це не єдине приємне відкриття – тут також відомі політики – журналісти – артисти – письменники (так, з нами на зміні чесно трудилися тележурналіст Анатолій Борсюк із дружиною). Не всі з «медіїних» персон ідуть виступати на трибуну! Дехто у статусі скромного волонтера виконує те, що й загал!
Кухонна ятка завалена продуктами – лишень встигай їх подавати на розноси, що їх хлопці-волонтери відразу виносять на «роздачу». Чого тут тільки нема! Величезні паки «палок» ковбаси, головки сиру – рядами, нарізана риба для посту, паштети і мармелади, печива, торти, булки, згущена, гірчиця, майонез із кетчупом, а також різні соуси – на вибір! Цілі мішки лимонів – апельсинів (не наколотих! перевірено особисто!) – мандаринів – яблук і несподіваного …імбиру (гіркого й терпкого водночас, але його теж нарізають – для чаю і просто так!). А ще ж цілі коробки ролів – суші – пиріжків – бутербродів – словом, готової їжі із ресторанів, які люб’язно і охоче підвозять свою продукцію під польову кухню Майдану. Їжі – море! Єдина проблема – подати її!
Все ж хітом Євромайдану лишається …сало! Сире й копчене, перекручене зі спеціями і часником, що його ми мастимо на хліб, як паштет і оздоблюємо помідорами! Сало понад усе! Ось, здається, ще одне зовсім не вигадане гасло Майдану)))!!! А найбільшим плюсом волонтерства на польовій кухні є дегустація! Адже ти маєш право, як кулінар, першим скуштувати те, що готуєш тут)))!!!
Наша молодь надихає своїм єднанням і організацією, завзяттям і працездатністю! Більшість із них, особливо хлопці, тут і сплять – у наметах навколо польової кухні! Це наше майбутнє! Це діти, якими я захоплююся! Якщо є такі юнаки і юнки, то Україна буде існувати! Переконана!
Київ, 7 грудня 2013 року
