Чергові легенди про Черкаські замки
Нині важко сприймати інформацію про те, що одна з центральних областей сучасної України виконувала прикордонну функцію та обороняла Руську державу від постійних набігів степових народів. Ключову роль у обороні краю відігравали Черкаси. З невеликого сторожового поселення, що виникло у кінці ХІІІ ст., місто у складі Литовської держави переросло у важливий форпост півдня та стало центром формування козацького духу та вольниці.
За час свого існування місто на Че мало у своєму розпорядженні три замки, котрі змінювали одне одного впродовж віків. Перша твердиня розташовувалася в межах скверу Богдана Хмельницького на Замковій горі. Він відігравав ключову роль впродовж ХV ст., саме у ньому жителі Черкас у 1483 р. з честю витримали бойове хрещення, відбивши масовий напад кримських татар на чолі з Менглі-Гіреєм, які встигли спустошити майже всю Київщину.
Згодом, розпочнеться зведення додаткового укріплення на місці теперішнього готелю «Черкаси». Проект був неуспішний внаслідок невдалого географічного розташування : відкритий зі сторони степу, наявність тільки одної криниці та недосконалі укріплення. Внаслідок чого він не увійшов у героїчні хроніки міста та канув у небуття.
У 1549-1552 рр., Черкаським старостою Яном Хрщоновичем був зведений новий, досконаліший замок на місці першого. Саме він відбиватиме напади ворогів впродовж трьох століть. За люстрацією 1624 року, у місті проживало вже понад 6 тисяч жителів. Французький інженер Гійом де Боплан, що служив у польському війську, писав : «Черкаси, дуже старе місто, добре розташоване і придатне для укріплення. Я бачив його у час розквіту, коли сюди звідусіль сходилися козаки і там мав резиденцію сам їхній отаман. Але ми спалили місто у 1637 році, 18 грудня, через два дні після того, як здобули перемогу над згаданими козаками. Черкас немає і ніколи не буде».
Згодом, замок та місто були відбудовані. За свідченнями турецького мандрівника XVII ст. Евлія Челебі, котрий побував у Черкасах в жовтні 1657 р., писав : «у місті розташовувалася мурована фортеця й цивільні будинки, споруджені з тесаного каменю, але більшість житл складали сільські хати, покриті соломою і тесом. Над одноповерховою забудовою височіли три дерев`яні козацькі церкви». У травні 1768 р., гайдамацькі загони М. Залізняка руйнують та спалюють Черкаський замок. Це стало останнім акордом твердині, адже вже через декілька років місто втрачає своє прикордонне значення і тому потреба у міцному форпосту зникає.
Як же виглядали Черкаські замки? Нажаль, історія не може детально відповісти на дане питання, але можна припустити наступне. Вони являли собою укріплення із «дерева соснового отесиваного», обмазані із зовнішньої сторони товстим шаром глини для захисту від вогню. Основу оборонних споруд становили вежі та городні (зруби) з примостками та піддашшям. Їхня кількість у замках була різною. На вежах і примостках стояли гармати та зосереджувалися інші засоби оборони – каміння, колоди, смола, бочки з водою для гасіння пожежі тощо.
У середині фортеці розташовувалися житлові будівлі, будинок старости, церква, а також допоміжні приміщення для зберігання провізії, боєприпасів і т. ін. Замок оточувався ровом, через який біля єдиних воріт лежав міст. За площею Черкаський замок О. Дашкевича становив 30 сажень довжини (65 м.) та 17 сажень ширини (37 м.).
Історія Черкаських замків надовго залишатиметься загадкою для міщан. Більшість деталей ніколи не буде реконструйовано та відновлено в уяві сучасників. Вони будуть залишатися легендами, котрі впродовж чотирьох віків захищали південний кордон від ворогів.
Черкаси, Лютий 2016
