Про козаків

Хутко розходивсь вогонь по галері, Полум’я лізло на щогли дебелі. А козаки, відчайдушна порода, Влізли добра пошукати під сподом.

Еге, добродію! сидимо оце ми з вами на пасіці — ні гадки!.. Божа бджола гуде, кругом гречки біліють... а колись гули кругом мене не такі бджоли: козики гули, ...

Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі Із нашої України! Чи там раду радять, як на турка стати, — Не чуємо на чужині. Ой повій, повій, вітре, через море Т...

Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятіший од всіх бурлак. Но греки, як спаливши Трою, Зробили з ...

Воїн Спокій у очах, жупан на плечах Булава, то моя печать!

Ой діждатись не змогла хлопця з рідного села,

Щем, біль по тілу, неначе струм… Печальні очі... Нестерпний сум. Упали крила… І знов одна… Десь зовсім поруч іде війна…

Жорсткий патріотичний вірш. До свята Покрови Пресвятої Богородиці

Уклін від нас тобі, Іване, за серце і за розум твій.

І споконвічно ми Пречисту величаєм, До омофора низько голови схиляєм

Де зберігається пам`ять людська – в хмарах на небі, у мозку, в душі. Ніби нектар у чарівних квітках - чи відшукає бджола в метушні.

Місяць в хмари заховавсь Зорі розчинились. Нащо ми в цьому житті З тобою зустрілись...

Якесь відношення до доли, осліпли люди й ще глухі! Невже не мають силу волі? Де наші Гетьмани лихі!

Написано за мотивами народної легенди Полтавської області "Зозулина туга".

Вітаю весь ПРАВОСЛАВНИЙ світ з Прощеною Неділею!!! І прошу вибачення у Всіх!!! Нехай Благодать у Вас в серці живе, У Долі лиш Господа Воля цвіте!!! А кр...

А кохання це вітер, І левади туман. Лісовий роси бісер, Степовий ураган.

Та родить ще земля героїв, Не зникли ще великі ті часи, Коли від праведних народів, З`являється на Світ Душа краси!

Написано за мотивами легенди Полтавської області "Зустріч з чумаками", згідно з якою, у Звіньківському районі Полтавської обл. розкинувся ліс, але не було в ...

Кущі калини розцвітали, І коні вітер догоняли! Світанки небо прикрашали, А козаки гуляли!

Місяць сховався, Не світить та й годі, Козак подався, Шукати десь долі. В чужу країну, Де сонце не гріє, Лишив дівчину, А серденько мліє.

Історія нічому не вчить, а тільки карає за незнання уроків. Василь Осипович Ключевський

А що козакові треба: степу, хліба й неба...

Десь тут мав бути замок. Бачений на малюнках, давній і неприступний. С. Жадан [testid]15[/testid]

А щастя й любові, хай буде по вінця, Вертайтесь додому, живими, до нас

Холодний яр у лісі мліє, Де дуб прадавній зеленіє, Де Коліївщина гострила Свої сокири, коси, вила

Любо, браття, любо, любо, браття, жить! З нашим отаманом ой, нема коли тужить…

Одинокий курган, мов на варті козацької слави, Так велично стояв, зберігаючи степу могуть. Крізь віки одягався в осяйні небесні заграви, А в душі, як ...