«Караденіз» — Поема 18+
© Антоніна СпірідончеваХутко розходивсь вогонь по галері,
Полум’я лізло на щогли дебелі.
А козаки, відчайдушна порода,
Влізли добра пошукати під сподом.
Хутко розходивсь вогонь по галері,
Полум’я лізло на щогли дебелі.
А козаки, відчайдушна порода,
Влізли добра пошукати під сподом.
Еге, добродію! сидимо оце ми з вами на пасіці — ні гадки!.. Божа бджола гуде, кругом гречки біліють... а колись гули кругом мене не такі бджоли: козики гули, небожата, да ще не гетьманці — сама січова воля, добродію...
Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі
Із нашої України!
Чи там раду радять, як на турка стати, —
Не чуємо на чужині.
Ой повій, повій, вітре, через море
Та з Великого Лугу,
Суши наші сльози, заглуши кайдани,
Розвій нашу тугу.
Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.
Но греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною,
Він, взявши торбу, тягу дав...
Воїн
Спокій у очах, жупан на плечах
Булава, то моя печать!
Ой діждатись не змогла хлопця з рідного села,
Щем, біль по тілу, неначе струм…
Печальні очі... Нестерпний сум.
Упали крила… І знов одна…
Десь зовсім поруч іде війна…
Жорсткий патріотичний вірш. До свята Покрови Пресвятої Богородиці
Уклін від нас тобі, Іване,
за серце і за розум твій.
І споконвічно ми Пречисту величаєм,
До омофора низько голови схиляєм
Де зберігається пам`ять людська –
в хмарах на небі, у мозку, в душі.
Ніби нектар у чарівних квітках -
чи відшукає бджола в метушні.
Місяць в хмари заховавсь
Зорі розчинились.
Нащо ми в цьому житті
З тобою зустрілись...
Якесь відношення до доли,
осліпли люди й ще глухі!
Невже не мають силу волі?
Де наші Гетьмани лихі!
Написано за мотивами народної легенди Полтавської області "Зозулина туга".
Вітаю весь ПРАВОСЛАВНИЙ світ з Прощеною Неділею!!! І прошу вибачення у Всіх!!!
Нехай Благодать у Вас в серці живе,
У Долі лиш Господа Воля цвіте!!!
А кров до витоків зове,
Там сонечко де золоте!!!
А кохання це вітер,
І левади туман.
Лісовий роси бісер,
Степовий ураган.
Та родить ще земля героїв,
Не зникли ще великі ті часи,
Коли від праведних народів,
З`являється на Світ Душа краси!
Написано за мотивами легенди Полтавської області "Зустріч з чумаками", згідно з якою, у Звіньківському районі Полтавської обл. розкинувся ліс, але не було в ньому ні криниці, ні джерела, ні болота. Жив там самотній старий, який цурався людей...
Записано в Проценках Зіньківського району від Вініченка Василя Григоровича.
Кущі калини розцвітали,
І коні вітер догоняли!
Світанки небо прикрашали,
А козаки гуляли!
Місяць сховався,
Не світить та й годі,
Козак подався,
Шукати десь долі.
В чужу країну,
Де сонце не гріє,
Лишив дівчину,
А серденько мліє.
Історія нічому не вчить, а тільки карає за незнання уроків. Василь Осипович Ключевський
А що козакові треба: степу, хліба й неба...
Десь тут мав бути замок. Бачений на малюнках, давній і неприступний. С. Жадан
[testid]15[/testid]
А щастя й любові, хай буде по вінця,
Вертайтесь додому, живими, до нас
Холодний яр у лісі мліє,
Де дуб прадавній зеленіє,
Де Коліївщина гострила
Свої сокири, коси, вила
Любо, браття, любо, любо, браття, жить!
З нашим отаманом ой, нема коли тужить…
Одинокий курган, мов на варті козацької слави,
Так велично стояв, зберігаючи степу могуть.
Крізь віки одягався в осяйні небесні заграви,
А в душі, як в колисці, правічної доблесті суть.