Біля витоків злоби
Ненависть, заздрість, злоба на світ та кожного його прекрасного мешканця! Ти серйозно, хлопче? Тобі ще немає 20 років, а ти ще випаровуєшся із середини під впливом високих температур жадібності. Так, що ж породжує у тобі цілий спектр негативу – система освіти, батьки, похітливі дівки чи може той випадок коли не продали алкоголь у місцевому кіоску! Хоча, ні знаю, це твоя Богообраність, всі ж на світі пам’ятають, як над тобою закружляли ангели і шепотом проговорили «Вперед, до зірок хлопче, ти особливий». А потім якось так забули твій адрес чи Бог загубив свій записничок із планами на тебе, і тепер у 7.30 підйом, гаряча гречка та улюблена школа/коледж/університет.
Дивлячись на тебе розумію – ти ж обділений. Та ще й і природою і неабияк. Маєш дві хвацькі руки, котрі не тримали нічого важчого за чашку і ложку та ще не встигли створити шедевр, про який має дізнатися весь світ. Але зараз ти впевнений, що всесвіту на тебе начхати. Він же заклопотаний пошуками чорний дірок та розчепленням квантів. Також є у наявності дві ноги, котрі так і полюбляють кататися у тролейбусах, сидячи на місцях, де мала б сидіти бабуся, а не стояти у тебе над головою, натякаючи на твою людяність. Ти ж навпаки застосовуєш хід у відповідь, натягаєш навушники і на максимальну гучність вмикаєш «Металіку». А потім твоя гримаса набирає риси болю страждаючої людини, і це ти граєш так переконливо, що бабусі залишається тільки говорити «бідні діти, ще життя не прожили, а вже такі хворі». Хоча якщо б у тролейбусі їхали б суді Голлівудської гільдії акторів, то можливо б у лютому отримав би Оскар. Але це ще не все, очі, твої прекрасні очі, котрі цілу ніч контролюють процес безцінної комп’ютерної гри, що живить твій мозок необхідною інформацією про світ ельфів, гоблінів, супер героїв. А як же без цього. Ось прокидаєшся ранком, йдеш на роботу, а у автобусі повно гоблінів. А ти вже начитаний і давай класифікувати їх відбірними російськими словами. Але як на мене гобліном у даній ситуації виступаєш тільки ти, а не оточуючі. Вони навряд вині у тому, що соціальні мережі не залишають часу для сну.
Ледь не забувся про те, що ти з слабким здоров’ям. Його ж у тебе як у гарного вола, що за день може розорати цілину. Твою імунну систему не знищить навіть щоденне вживання дешевого алкоголю та коктейль «Сільський хлопець», що складається з пива, горілки та сурогатного портвейну, котрого б іспанці не запропонували навіть злісним ворогам англійцям. Також ще не спостерігалося, що б дві пачки вінстона, котрі ти випалюєш за добу впливали на твій фізичний стан. Але ж ти хочеш бути спортсменом із титановими м’язами на котрі будуть задивлятися красуні. Та щось вони не ростуть. Генетика! Репетуєш, то все трикляті батьки, що були худорлявими. А друзі з сигаретами підчас перекуру будуть махати головами та додавати недавно вчили ж по біології, точно вона, клята генетика успіху.
Тепер зрозуміла твоя печаль та злоба на світ. Тебе обділила природа і що б ти не робив, а ти ще геть нічого ще не робив у цьому житті, цього виправити не можна. Це ж як божа Предвизначеність про яку говорив ще Жан Кальвін. Хоча це тільки твої переконання. Хто менше має на початку, той виграє усе в кінці. А ти не вписався у щойно вигадану формулу життя. Бо ти мав усе. Можливо потрібно було рухатися, розвиватися, еволюціонувати. Та ні це не про тебе, піди проспися завтра неділя, потрібно рано вставати, годин так о 12.00.
Ну навіть якщо природа тебе так жорстоко покарала, не засмучуйся ще є інтелектуальний світ. А хто завжди був генератором ідей, з мудрістю Ейнштейна та вдачею Едісона. Адже тільки ти догадався списувати із інтернету, вікіпедії подвиги Б. Хмельницького, а у кінці із пихою професури додав : «Прах першого президента України покоїться на Чернігівщині, у церкві Св. Іллі». Так це ж геніальні висновки, нажаль Грушевський та Крип’якевич вже померли та не застали твоїх історичних записок. А ще пам’ять котрій позаздрив би сучасний ЕОМ, якщо б він тільки був наділений даним недоліком, заздрощами. Згадую ті часи коли тобі, що б вивчити вірш у 10 рядків потрібно його було тільки прочитати, для диктофону, а потім сховати навушник і виразно розповісти, зробивши тільки 14 помилок у 10 коротких строчках. Безперечно разом із батьками, коли ти нічого не досягнеш у цьому житті, будеш кричати у всього винні вчителі та викладачі. Вони дурні, некомпетентні і давно всім потрібно на пенсію! Давайте дорогу молодим. А молодий спеціаліст, як мадридський бик підчас кориди мчить на найперспективніше місце роботи у країні. Що б навчити тебе розуму, адже він тільки і мріє стати наставником для тебе і навіть буде тобі допомагати всі ті 7 днів у які ти з’явишся підчас семестру.
Згодом твоя злість та ненависть переключається із закладів освіти на кволих та немічних, яких кожен день ображаєш за різні дрібниці, погода, Путін, у Черкасах закрили розважальний центр. Безумовно у цьому винні вони по іншому бути не може. І підчас чергової бійки тобі спадає на думку, якщо моє життя пропадає дарма, а найкраще я умію махати кулаками, то стану я стражем закону та справедливості і буду вступати до лав МВД. Але навряд, реформа поліції та твій високий інтелектуальний розвиток дозволять тобі подолати бар’єр. Хоча засмучуватися не варто, завжди можна переорієнтуватися на пенітенціарну службу. Ти гадаєш там рай? Беззаконність, знущання над слабшим та нелегальні потоки наркотиків і свіжо намальованих доларів, котрі не встигли просохнути на обідку унітазу. Можливо. За високими стінами важко розгледіти деталі інтер’єру. За тиждень ти зненавидиш роботу, сім’ю та сержанта котрий безжалісно змушує виконувати накази. Що б якось компенсувати свої нерви розпочнеш нападки на нижні прошарки тюремної ієрархії. Але це триватиме не довго. Спокусившись на новенький 6 айфон і надавши допомогу фраєрові невдахі, ти покинеш новеньке місце роботи. Твоя злість зросте у декілька разів, але навряд ти зрозумієш, хто винний насправді.
А далі все просто безробіття, алкоголізм, постійні нападки жінки, яка до останнього у тебе вірила. А саме страшніше це ниття. Щоденні спогади та пошуки хиби і все це супроводжується постійним зростанням ненависті та злоби до фіалок, телевізора, дерев та всіх оточуючих. Виходу немає. Ніхто не буде вчити тебе як Володимир Монах і пропонувати своє «Повчання дітям». Останнього друга ти вже відшив своїми постійними нападками на його успіх. Та й навряд прислухався до його порад. Самотність. Один, без друзів і вірної опори, що у тебе вірила поки ти не виплеснув всю бурю негативних емоцій за те, що вона приготувала не той сніданок. Нажаль це все. Без міцного фундаментна не буває неприступних замків. Існують тільки рожеві мрії, котрі не реалізуються на дивині розбитих надій та спогадів. Існує тільки однин спосіб життя – Боротьба. Якщо ти готовий до неї то не марнуй попусту час, не звинувачуй всіх у своїй некомпетентності, а вперед через терни до зірок.
Черкаси, Грудень 2014
