ВИПРОБУВАННЯ ЧАСОМ І ОБСТАВИНАМИ
Доля Ігоря Завадського – незвичайна. Це доля творчої людини, котра йде за за власним Призначенням – разом із досягненнями і невдачами... Але Ігор – надзвичайно світла, сильна особистість. Тож йому судилися особливо драматичні життєві випробування, які, в свою чергу, «притягнули» – наче магніт – відверту брехню і наклепи конкурентів-недоброзичливців. Довелося дорогою ціною "відпрацьовувати" людську підлість.
Однак, Ігор, як кажуть на Сході, зміг перебороти негативну карму – і не лише власну. Ні, він не зламався, не втік. Разом зі своїм вірним другом і адміністратором Андрієм Бригідою стійко витримав усі біди, що звалилися за короткий проміжок часу на обох. Так, вони перемогли! Це – унікально в наші дні, коли стільки доль поламано, понівечено, розбито...
Ігоря й Андрія врятувала її величність Музика, Мистецтво. Жага до свободи, творчої самореалізації. Я вважаю, що саме у такий спосіб подвижники старих часів страждали за Віру, – і виходили переможцями.
30 червня ц.р. планую відвідати сольний концерт українського акордеоніста, відомого на весь світ, Ігоря Завадського в Будинку актора у Києві. Перший концерт після чотирирічного ув’язнення – за повністю сфабрикованими звинуваченнями. Хочу особисто висловити Ігорю подяку за незламність. Він недаремно сказав перед камерами журналістам – у перші хвилини після звільнення: трагічні події в Україні пов’язані з його долею також. Бо ж Ігор – людина особлива, рокована. В неволі у нього відкрилося духовне бачення сьогоднішніх подій у нашій країні. Вихід музиканта на свободу має вплинути на все українське суспільство, яке давно вже втомилося від брехні й зневіри.
У нас, українців, є ще один шанс – крізь призму драматичної долі безумовно талановитої, патріотично налаштованої людини – глибше зрозуміти такі речі, як справжня дружба і взаємодопомога. «Україна буде жити і процвітати», – сказав у своєму інтерв’ю журналістам Ігор. Йому це відкрилося звище.
Я щиро вірю, що буде саме так, тож нехай пророцтво нашого улюбленого музиканта справдиться якомога скоріше!
***
…Отже, вчора, 30 червня 2016 року відбувся перший за останні чотири роки сольний концерт «ПОВЕРНЕННЯ» Ігоря Завадського. У затишній залі Будинку актора яблуку, як мовиться, ніде було впасти: деякі глядачі слухали виступ музиканта стоячи. Перші твори у виконанні Ігоря вразили своєю особливою драматичністю: Карл Орф («Оплакую рани, завдані мені долею», «О, Фортуно!» з кантати «Карміна Бурана»), Йоган Себастьян Бах (органна токата ре-мінор, прелюдія до мажор, фуга до мінор)… Космізм зовнішній цих шедеврів неперевершено резонував зі світом внутрішнім – людини й артиста з великої літери. Нині недоброзичливці Ігоря намагаються активізувати наклепницьку кампанію: на телебаченні напередодні концерту, як мені повідомили, знову «крутили» фальшивку… Але, панове, НА ЗЛОДІЇ ШАПКА ГОРИТЬ. Пам’ятайте про це.
Наступні номери у виконанні Ігоря Завадського (музичні мініатюри Шопена, Вівальді, Моцарта) відповідали уже більш святковому настрою, а наприкінці публіка була просто у захваті: ми бачили перед собою артистичного і жвавого того самого Ігоря – як і чотири роки тому. До речі, неймовірна спека, яка панувала вдень, не змогла зіпсувати настрою. Глядацька зала стійко витримала випробування і була винагороджена триярусним пирогом, котрий спекли шанувальниці Ігоря з Боярки. Його розрізали на маленькі скибочки і частували усіх присутніх до пізнього вечора.
Я, поки чекала своєї черги на коротке спілкування з Ігорем та його автограф, з великим задоволенням роздивлялася картини, що висіли на стінах фойє. Одна з них, під якою саме стояв Ігор, – поруч з великим чорним роялем, – запам’яталася незвичайністю сюжету і називалася «Площа Льва Толстого». Понад старовинними будівлями, у небі над Києвом, на тлі Лаврської дзвіниці та новобудов (під самісіньким обрієм) велично розташувався ЛЕВ – з обличчям Льва Миколайовича… Трохи нижче – левиця з обличчям Наташі Ростової… Ще ближче до землі, власне, на дахах і горищах «старого Києва» – коти різних мастей. Зеленоокий чорний котисько з рибкою на асфальті сидів просто неба і дивився на світ як справжній філософ. Ігор дуже любить котів, тому, на мою думку, вони також були присутні на його концерті – у вигляді персонажів, зображених на цій картині. Нехай щастить! Доля Ігоря – то, насправді, доля кожного, хто живе в цій країні.
У нас – протягом усього життя – крадуть майбутнє, брешуть, знову крадуть. Не поважають наші громадянські права. Мають, так би мовити, за «другий сорт». Панове, заспокойтеся: українцям у спадок дістався величезний потенціал! Якби наші європейські та заокеанські «опікуни» чесно підтримували стосунки з Україною, то не сталося б того, що сталося. Ігоря не замовили б – за… сто тисяч «баксів». Він би не зазнав нелюдських тортур у Лук’янівському СІЗО, яке, до речі, уже начебто вирішили ліквідувати – з-за неприпустимо жахливих умов, у яких там утримуються арештанти, часто-густо – невинні люди. Ці страхіття продовжувалися десятиліттями – як у незалежній, так і в радянській Україні. Панове на Заході, невже й тепер не спитаєте – куди діваються виділені вами кошти з відомих на весь світ «фондів»? Чи вам байдуже, що вони чомусь подекуди переправляються не за призначенням, а в невідомому напрямку…ЧОМУ НЕ СХОПИТЕ КРАДІЇВ ЗА РУКУ? Нехай народ України страждає від непомірного тарифного ярма, – ви «умиваєте руки»? Граєте НА ПОЛІ ЯНУКОВИЧА, панове, дбаючи, у першу чергу, про власні інтереси??
Але не може б є с п р є д є л тривати вічно. Як сказала Раїса Степанівна Недашківська, Народна артистка України, – саме завдяки її клопотанням і багатьох інших добрих людей Ігоря звільнили з-під варти: «У кожного артиста має бути своя ниточка, яка пройшла через його серце і мозок к р и в а в и м п у н к т и р о м. Лише так народжується справжня творча особистість». Раїса Степанівна закликала позиціонувати Україну в світі через талановиту музику, поезію, мистецтво… Лише так ствердимо високий дух Культури на європейських теренах. Покажемо приклад високої духовності й незламності. Виживемо – попри підлість сусідів та «інтереси» усіх інших.
«Борітеся – поборете, вам Бог помагає!» (Тарас Григорович Шевченко).
