Триптих про зраду і перемогу
з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»
Удавишся собою, Сатано,
З’їдаючи, що бачиш, змію лютий…
Але піднімуть очі скоро ЛЮДИ –
І кривду сіру скинуть – аж на дно.
Нехай сидить… І знає свій шесток,
А Правда розпросторить вільні крила!
І вийде так, як радить Божа сила,
І наволочі буде ще УРОК.
***
Спала денна спека… Тихо… Сутеніє…
Лесю, коло тебе серце кам’яніє.
Образ твій дівочий – у нових кайданах…
Ворог знов регоче – ненаситний, п’яний.
Києве єдиний, я тебе кохаю… Кожен закапелок
Я з дитинства знаю. Вулиці й провулки –
Знов до Лесі вийшла… А за мною – літо,
А за мною – вірші…
Їх зберу докупи, до рядка – рядочок…
Коли серце любить, то співати хоче!
***
Синя, мов небо,
Біла, мов хмари –
Плине могутня ріка…
Днина спекотна –
Марево й чари…
Милий Дніпро – на віка.
Все промине,
Все розсиплеться прахом…
Справжнє – ніколи в житті!
Духом Любові –
Соколом-птахом –
Мічені гори святі.
Дніпре чудовий,
Батьку розлогий,
Ти Україну храни!
Не перекрити
Грізні пороги –
Змиють сліди Сатани.
