Майбутнє України в цитаті 1850-х років лорда Пальмерстона
Британський міністр закордонних справ, а також прем`єр-міністр лорд Пальмерстон ще 170 років тому щодо стратегії Росії зауважив:
Політика і принцип дії російського уряду завжди полягали в розширенні кордонів країни, як тільки це дозволяла апатія та боязкість сусідніх країн, з подальшою перервою в діях і дуже часто відступом, коли відчувають надто сильний опір, а потім вичікуючи наступної сприятливої можливості аби таки доконати обрану жертву.
Накачавши еокномічні біцепси нафтодоларами з кінця нульових Росія розпочала новий виток своєї звичайної стратегії розширення кордонів, який по суті ніколи й не припинявся, бо відсутність розширення не означає відсутність явних або прихованих спроб це робити. Якщо окинути оком країни, що безпосередньо межують з Російською федерацією, Україну можна вважати чи не найлегшою здобиччю на початок 2014 року враховуючи неперервні внутрішні чвари, що не затихають ще й досі і заважають консолідації, бідність та мілітарну слабкість, зумовлену економічним занепадом та політичним популізмом.
Традиційний незначний відступ після сильного опору увійшов в фазу тактичної перерви. Але на порозі 2020 року українській владі та народу варто знати, що противник насправді не збирається повертати відібране, а очікує наступної сприятливої можливості, що цілком імовірно може з`явитися з новою хвилею економічної кризи, поглибленням бідності чи надто активних спроб вихопити булаву чисельними гетьманами з рук один одного… Або ж нам пощастить і гвалтівник займеться кимось іншим. До прикладу Білоруссю, бо тактична перерва не передбачає повної бездіяльності.
