Як відрізнити погану владу від хорошої на прикладі ВВП Китаю, України та Росії?
Урок економікиВідкладіть в бік свої гасла, переконання і вподобання. Ваші особисті відчуття мало що означають в світлі того, що їх на хліб не намажеш, і від того ціна їх ломаний гріш в епоху фальші, обману та тотальної маніпуляції свідомістю, як зліва так і справа.
А між тим критерії оцінки влади давно відомі і я чекаю не дочекаюся коли на площі вийдуть колони людей озброєні не гаслами, а графіками динаміки валового внутрішнього продукту, що більше відомий, як ВВП. І кожен з політиків буде виділений на них окремо в періоді, коли він був при владі. Бо тоді чітко видно, хто справді вартий чину управляти цією державою, а хто лише вміє недбало розпоряджатися чужими, довіреними їм людьми (не найдурнішими, раз вони їх заробили) грошима, що прийнято називати податками. Забуваючи, що податки – це капітал, що НЕ реквізується у громадян насильно, а віддається громадянами добровільно державі з розрахунку, що вона (держава) цей капітал інвестує НЕ гірше ніж громадяни зробили б це самі, якби залишили цей капітал собі і розпоряджалися ним на власний розсуд. І простим критерієм того, чи ця вимога виконується, є ріст ВВП. Впевнений і стабільний. В величині цього росту закладені поточні і майбутні зарплати, пенсії, обороноздатність держави, її авторитет, любов до нащадків та людей похилого віку. А не напівпорожніх обіцянках, що практично ніколи не збуваються. Невдоволення його ростом або взагалі відсутністю росту часто є приводом для багатьох уникати сплати податків, що вцілому виглядає цілком резонно, якщо виходити в вищеозначеного терміну податок. Ріст ВВП є також показником компетенцій усіх попередніх влад разом узятих.
Дуже просто…
Скористаємося сервісом Google Public Data: Китай (синій), Україна (червона) та Росія (зелена)…
Темпи зростання ВВП % Китаю, України та Росії з 1991 року і по наші дні:
Думаю подальші слова навіть зайві, але все ж дещо додам...
Не так важливо чи постулює влада безкоштовну медицину та освіту, планує розвивати боєздатну армію чи без кінця турбується про рівень зарплат та пенсій. Не забезпечивши динаміку, яка більш-менш співпадає з китайською, що й є оціночною характеристикою їхнього так званого економічного дива, все це залишиться лише добрими намірами. В реальності громадяни будуть спостерігати тотальну деградацію інфраструктури (все прогнило), копійчану медицину (лише така є справді безкоштовною), підвищення пенсійного віку (щоб частковоі уникнути необхідності платити пенсію), міграцію молоді (втечу за кордон) і скорочення населення, яке не зупинять ніякі доплати за енну дитину, бо в умовах відсутності стабільного росту ВВП ніякі штучні заходи не можуть переламати тренд народжуваності чи смертності, скільки б політики не били в бубни і барабани.
Без сумніву український народ уже давно пережив свої колишні правлячі еліти, що, як слідує з графіка ВВП, практично один в один повторюють російську динаміку (чомусь не китайську чи польську). І це математичне диво передає істинний стан справ як би неприємно це не було визнавати усім нам та елітам, що з їх же слів такі ж далекі від росіян, як чорт від ладану…
У випадку України найгіршим є те, що часу на пошук нових еліт уже не лишилося. Більше плисти за течією не вийде. Якщо теперішні не впораються з динамікою ВВП, а лише відтворять оте, що намалювали за десятки років українському народу "папєрєднікі", нас чекатимуть потрясіння куди більші ніж ми мали. Проте з точки зору вічності навіть це буде лише крапля в морі історії Всесвіту, що заспокоює.
