03.11.2019 11:42
Без обмежень
17 views
Rating 5 | 5 users
 © Суворий

Як правильно грати на трубі?

Урок економіки

Твердженням, що в економіці є поняття конкуренція, нікого не здивуєш. А от приклади справжніх війн у економіці до переможного кінця відомі не кожному. Тим, хто не в курсі буде цікаво дізнатися, а тим, хто знає, варто нагадати, історію, як саме на нашій планеті з`явився перший нафтопровід і взагалі ідея транспортування палива по трубах. Думка про те, що це певно було звичайним наслідком науково-технічного прогресу з метою полегшити людству дорогу в світле та радісне майбутнє не зовсім відповідає дійсності. Уся ця історія, як і більшість всього, що так чи інакше зв’язане з прогресом, трапилася в США в 19 столітті . Тогочасний промисловий бум виштовхнув на поверхню перших бізнесменів, що зуміли зробити величезний капітал відвоювавши значні долі ринку у своїх конкурентів і ставши фактично монополістами, які, завдяки цьому становищу, могли впевнено дивитися в своє майбутнє, отримуючи гарантований прибуток. При цьому їх бізнес продовжував неперервно рости, що цілком зрозуміло, бо саме безмежні бажання людини до завоювання всього довкола і є запорукою неперервного росту економіки. І рано чи пізно інтереси цих людей пересікалися.

Ідея першого нафтопроводу стала наслідком відкритої війни між нафтовим королем Джоном Рокфеллером та залізнодорожним магнатом Корнелієм Вандербільтом. Перший використовував мережу доріг другого для транспортування нафти від місць видобування до своїх переробних заводів, а другий отримував з першого оплату за дані перевезення згідно узгоджених між ними тарифів. Усе йшло добре поки одного разу Рокфеллеру не видалось, що гроші, які він платить зі своєї кишені за транспортування, надто великі. Себто ситуація в його уяві виглядала так, що саме він щедро фінансує бізнес Вандербільта та має право на знижки. Між ними виник конфлікт за величину тарифів, а згодом вибухнула справжня війна, яка перейшла на особистості, коли Рокфеллер поклявся знищити свого колишнього партнера. Спочатку він спробував використовувати альтернативні залізні дороги, але так як Вандербільт був потужним монополістом не до всіх його переробних заводів була можливість транспортувати нафту альтернативними операторами. Жорстке рішення зупинити частину підприємств вартувала нафтовому бізнесу збитків хоча при цьому страждав і Вандербільт, що позбувся своїх доходів. І в свою чергу вдарило іншим боком по суспільству, яке втратило частину своїх багатств, ціни на гас зросли, а багато хто втратив роботу. Проте це ще був не кінець.

Протистояння все ще не сягало апогею, але однаково боляче руйнувало бізнес обох гравців. Зрозуміло, що це швидко б закінчилося і сторони домовились, але трапилось наступне. Джон Рокфеллер не даремно вважається досі найгеніальнішим бізнесменом. В результаті мозкового штурму він здогадався, що транспортування нафти можна здійснювати взагалі без поїздів скориставшись прокладеною трубою, яких він бачив вдосталь на своїх заводах. Їх просто треба було зробити гігантської довжини і прокинути відразу до місця видобутку. Фінал історії зрозумілий: Вандербільт збанкрутував, а Рокфеллер увійшов в історію, як людина, що вигадала новий вид зброї: трубопровід.

З цієї історії варто було б зробити якийсь висновок. Вандербільт, як без сумніву талановитий бізнесмен, розбудовуючи свою імперію, втратив пильність і пропустив той момент, коли став по справжньому залежний від свого партнера. Надто велика певність себе не дозволила йому вчасно це зрозуміти і диверсифікувати цю залежність по ходу розбудови власної імперії. Його партнер і водночас конкурент зрозумів це раніше за нього і почав диктувати свої умови ще тоді, коли ні один ні інший нічого про нову зброю не знали. І зрештою це виправдовує Вандербільда, бо на початку, як ми бачили, він опирався майстерно, але у підсумку йому від цього легше не стало.

Україна теж мається зі своєю газовою трубою десятиліттями. Але тепер ми більше нагадуємо Вандербільта, який свято вірив, що буде отримувати свої дивіденди вічно, транспортуючи чужий продукт. І тут важливо було вчасно побачити небезпеку і зробити все, щоб залежність від цієї статті доходів була б мінімальною. Проте останні події довкола труби говорять, що роки пройшли, а відмова від транспортування росіян по ній своїх ресурсів не пройде для нас непоміченою, ламаючи платіжний баланс та позбавляючи нас одного з не чисельних інструментів, що, як нам видається, гарантує захист від подальшого вторгнення.

В цій ситуації варто подивитися на справу реалістично. Європа все ще позиціонує себе поза російсько-українським конфліктом, намагаючись виступати між нами в ролі Леопольда-посередника: Ребята, давайте жить дружно… Але в цій грі на трубах їм соромно сказати нам, а нам нестерпно чути, що постачальник дійсно сам може обирати, як транспортувати свій товар до споживача. Намагання тупо зупинити прокладку нових труб – інструмент геть не ринковий. Врахувавши вище сказане треба уже бути готовим і до Північного потоку – 3, бо те, що є реальною зброєю проти конкретного конкурента, водночас стає благом для багатьох інших груп населення, що населяють Європу, збільшуючи пропозицію і тим самим зменшуючи кінцеву вартість. А їх благо, як ми уже переконалися, є найвища і незаперечна цінність в поточний час.

Також не варто ображатись на Данію, що, затримуючи будівництво, думала про власні інтереси та екологію і аж ніяк не про Україну, а краще подбати про налагодження співпраці з Польщею, що за останні роки створили повністю альтернативний канал поставок енергоресурсів зі США і буде теж саме робити зі Скандинавією. І, якщо раптом спорожніла труба після Нового року тимчасово нокаутує українську економіку (в що мало віриться) варто буде ще раз згадати історію невдахи Корнеліуса Вандербільта, що аж занадто вірив в себе і недооцінив свого конкурента, вимоги ринку та палко відстоював своє небажання дивитися правді в очі навіть тоді, коли уже було пізно. Зрештою він вилетів в ту саму трубу, на якій Рокфеллер неперевершено зіграв йому похоронний марш.




Рекомендуємо також:



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.11.2019 10:38  © ... => Борис Костинський 

Погоджуюсь... Люди не до кінця використовують міць конструктивної дискусії для взаємного збагачення умів. Надають перевагу отому, що Лєрмонтов вдало описав, як "пустых похвал ненужный сор". Всього доброго. 

 05.11.2019 01:40  Борис Костинський => © 

Наша з Вами розмова, як завжди, була вельми цікавою і, впевнений, наші тексти трохи сколихнули нудне болото СТАНДАРТНИХ відгуків, яке має місце на цьому літературному сайтику. Аби мав би таку змогу, то вмазав би на прощання якогось казенного смайлика, але на "ПП" в мене такої змоги нема. То ж, поставлю те, що можу: :-) До чергової бесіди, пане Суворий! 

 04.11.2019 14:10  © ... => Борис Костинський 

Ми обговорювали лише транзит газу... Принаймні мені так здавалося. Він мав місце і значить був взаємовигідним для партнерів угоди. На банальному, що отриманого зиску завжди буває замало, зупинятися певно не варто.

 04.11.2019 13:08  Борис Костинський => © 

А яке "ВЗАЄМОВИГІДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО" Україна мала з Росією до весни 2014-го? Все, що було - суцільна і щосекундна спроба РФ зробити Україну своєю губернією. Чи тим боком, чи іншим, але з боку Кремля не йшлося навіть про якийсь натяк на РІВНОПРАВНІСТЬ сторін. Але український виборець на 3/4 свого складу те повністю схвалював і Леонід Кучма прийшов до керма країни саме, як гарант ПОВЕРНЕННЯ України до складу Росії. Так що, я не бачу нічого такого вже шокуючого в тих оригінальних стосунках, котрі Україна має ...

 04.11.2019 08:52  © ... => Борис Костинський 

Ви не зрозуміли до кінця глибину дилеми. Якщо те, що відбувається на сході, насправді війна з рф, то в такому випадку і рф теж цю ситуацію не може вважати нормальною... Питання не в тому, хто чий господар. Це обоюдно ненормальна ситуація... Це вже зовсім інший контекст проблеми, що робить неможливим взаємовигідне співробітництво. Приклад війни Рокфеллера та Вандербільта тому підтвердження.

 04.11.2019 03:45  Борис Костинський => © 

Теоретично, з країною-агресором, взагалі, не можна навіть дихати одним повітрям. Але, якщо Вашингтон скажете Україні дихати, то Київ буде те робити і навіть не кавкне! :-))) Україна не є гравцем на геополітичній шаховій дошці. Навіть не є пішаком! Тільки дошкою, над якою схилились реальні гравці. Sad but true... 

 03.11.2019 23:42  © ... => Борис Костинський 

Якщо оте, що зараз відбувається на сході називається війна з рф, то тоді як це може вязатися з допомогою агресору транспортувати його товар через свою територію та ще й з отриманням з цього зиску? Думаю стабільний транзит по цій причині уже неможливий в принципі. Ваша думка?

 03.11.2019 23:07  Борис Костинський => © 

Але для Московії тупо не існує такої держави - Україна. Просто по факту! То яким же чином вони будуть продавати газ Україні, як звичайний товар? Вони і Європі не просто газ продають, а зашморг, аби в певний час отих йолопів придушити. Україна, в принципі, має тільки два варіанти в усіх цих справах: якось вициганити у Путіна угоду бодай на кілька років, а за цей час тотально зіскочити з енерго-гачка Кремля. Дуже сподіваюся, що міністр енергетики США саме такий план і привіз в Київ нещодавно. Можливо, штатівський та норвезький газ буде трохи дорожче за рашевський, зате Захід не буде вимагати від України перейти у статус Малоросії. 

 03.11.2019 21:22  Каранда Галина => © 

Так я і кажу ж, що тема цікава!) 

 03.11.2019 21:10  © ... => Каранда Галина 

Припускаю, що Ви навіть собі не уявляєте на скільки це цінно для загального блага, що бізнесмени при ринковій економіці мають можливість пригальмовувати прогрес, який рухають інженери. Це дуже цікава тема для роздумів. І саме тому в світі бізнесмени керують інженерами, а не навпаки.

 03.11.2019 21:03  Каранда Галина => © 

А це теми пов`язані з вашою... так само і подальший їх розвиток - безкоштовний інтернет від Ілона Маска...
Бізнес може не тільки рухати прогрес, а й гальмувати його. 

 03.11.2019 20:53  © ... => Борис Костинський 

По совісті малося за розуміння без оцього по братськи чи ввійдіть в наше положення... Чи там не читайте оті сноски дрібним шрифтом внизу договору. Варто було звичайно уточнити. Як рівні з рівними та вільні з вільними. Памятаєте цитати з угод з історії козаків... 

 03.11.2019 20:50  © ... => Каранда Галина 

Посміявся... Можна, але я люблю, щоб концепт тексту і тема зявилася раптово і нізвідки. Тоді легко й швидко пишеться без насилля над собою. Під замовлення так не вийде... Соррі... 

 03.11.2019 20:45  Борис Костинський => © 

"По совісті" - це не про ринкові стосунки. Тут би хоча б у церкві було "по совісті", а стосовно купівлі та продажу енергоносіїв про совість навіть і чути дико, не те що це обговорювати. :-) 

 03.11.2019 20:35  Каранда Галина => © 

А можна статтю на замовлення?)
Про Теслу, Едісона,безпроводову передачу струму і електричний бізнес... 

 03.11.2019 14:49  © ... => Борис Костинський 

Як писав наш класик, дай Бог йому здоровля, Лесь: Данія здригнеться, як ми грандіозно все викрутим собі на користь.. Але щось підказує мені, що треба чинити по совісті, за ринковими правилами і без примарних сподівань на підписані десь з росіянами папери, бо за все у цьому житті у свій час доведеться заплатити. А особливо часто за невиправдані нічим сподівання.

 03.11.2019 14:38  Борис Костинський => © 

Данія, відтягуючи остаточне рішення по московському газогону, надала Україні грандіозний шанс підписати з Путіним ДОВГОСТРОКОВИЙ договір на використання української "труби" для постачання газу до Європи. "Газпром" просто фізично не зможе добудувати прямо зараз "Північний потік" до січня 2020-го і, таким чином, Україна все ще буде для Європи важливою майже увесь 2020-й рік і ніякої порожнечі в українських газових трубах прямо під Новий рік не буде. Але! Чи зможе Зеленський & Co провести з Путіним переможні п...

 03.11.2019 14:27  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

Будь-ласка. Як казала колись давно одна усім відома дама: Батя, я стараюсь...

 03.11.2019 12:51  КАЛЛИСТРАТ => © 

Хорошая статья. Спасибо!