05.08.2014 16:25
для всіх
211
    
  7 | 7  
 © Олена Вишневська

А небо так низько!

А небо так низько!
І кажуть, що в неї невиграшні карти,
А в мене, по суті, нема чим іти.
То ж ставимо все ми на "варто/не варто",
В колоді — десятки, в руках — валети!
"Гра", Dima Maryn

А небо так низько: не в змозі розправити крила.

Піднятися ввись заважають вітри грозові.

Чіпляємось ми за хмаринок пухнасті вітрила

Коли замість джокера шістка лежить в рукаві.


«Йти далі не можна залишитись!» Де твоя кома?

Крізь ковані грати розлуки ідуть холоди.

Цілуєш у губи, хоч колір помади потому

Залишить не тільки на тілі твоєму сліди.


Тасуєш колоду… Здаєш, ніби вперше й востаннє…

І ставиш на «варто/не варто» усі спільні сни.

А небо так низько!!! Як сили злетіти не стане, 

Не треба вагатись: я поруч! Не стій!! Дотягнись!!!



05 серпня 2014 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.08.2014 11:39  Маріанна => © 

Чудово!

 10.08.2014 10:53  Тетяна Белімова => © 

Буває, що й навіть до низького неба важко дотягтися... І звісно, сліди не лише від помади.

 08.08.2014 19:58  Світлана Рачинська => © 

Немає ліпше , коли хтось поруч і так ніжнесенько та поетично оспівує небо, що низько... Гарнесенько...

 06.08.2014 14:28  Якобчук Павло => © 

{#}

Цікаво. Символічно та загадково.

 06.08.2014 14:22  Тетяна Чорновіл => © 

Чудово. Такий несподіваний грально-картярський ракурс стосунків! ))

 06.08.2014 13:52  Ганна Коназюк => © 

Оленко! Просто чудово!!! Дуже гарний вірш!!!

 05.08.2014 20:57  Панін Олександр Мико... => © 

Довершено, чудово.
Такий вірш може розповісти набагато більше, ніж будь-яка система гадання, навіть Тарот.