А небо так низько!
А в мене, по суті, нема чим іти.
То ж ставимо все ми на "варто/не варто",
В колоді — десятки, в руках — валети!
"Гра", Dima Maryn
А небо так низько: не в змозі розправити крила.
Піднятися ввись заважають вітри грозові.
Чіпляємось ми за хмаринок пухнасті вітрила,
Коли замість джокера шістка лежить в рукаві.
«Йти далі не можна залишитись!» Де твоя кома?
Крізь ковані грати розлуки ідуть холоди.
Цілуєш у губи, хоч колір помади потому
Залишить не тільки на тілі твоєму сліди.
Тасуєш колоду… Здаєш, ніби вперше й востаннє…
І ставиш на «варто/не варто» усі спільні сни.
А небо так низько!!! Як сили злетіти не стане,
Не треба вагатись: я поруч! Не стій!! Дотягнись!!!
05 серпня 2014 р.