Кінець православної автокефальної церкви в Україні
23.02.1930 | № 7Більшовицькі часописи принесли звістку, що в кінці січня 1930 року відбувся в Києві надзвичайний собор т. зв. української автокефальної православної церкви. Цей надзвичайний собор вирішив, що його „церкву" треба розпустити. Це рішення так передає київська газета „Пролетарська Правда":
„Надзвичайний собор Української Автокефальної Православної Церкви визнає, що українська автокефальна православна церква з вище зазначених причин була національно-політичною контрреволюційною організацією, — складовою частиною „Спілки визволення України". Тому надзвичайний собор, категорично засуджуючи всіх тих, хто мав відношення до перетворення церкви на контрреволюційну, антирадянську організацію, визнає подальше істнування УАПЦ за недоцільне й вважає її за ліквідовану. Цим самим припиняють діяльність провідні органи УАПЦ. Митрополит припиняє своє духовне керівництво УАПЦ, а єпископи УАПЦ припиняють своє духовне керівництво окружними церквами й лишаються парафіяльними священнодіячами, поряд з священниками, заєрестрованими по парафіях, що залишаються необ`єднаними в будь-яку церковну організацію".
Такий присуд видали на себе самі автокефальні православні. Очевидно, що зробили вони це під примусом більшовицької влади. Більшовики так довго годилися на українську автокефальну церкву, а навіть підтримували її, доки треба їм було розкладати православну церкву. Коли це наступило, „автокефалія" стала їм непотрібна. Вона вже так низько впала, що сама на себе видала такий вирок, який продиктували їй теперішні володарі.
