02.03.2020 13:32
for all
15 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Правда (Львів)

Як чекісти борються з українським рухом

23.02.1930 | № 7

Лист українського студента викриває більшовицьку провокацію

В Харкові розпочнеться небаром великий політичний процес проти ви­значних українських громадян і діячів С. Єфремова, А. Ніковського, В. Чехівського та інших. Більшовицьке Дер­жавне Політичне Управління (ДПУ) арешту­вало їх нібито за приналежність до т. зв. „Спілки визволення України". Метою тієї Спілки мало б бути визволення Укра­їни з під червоної Москви.

У зв`язку з тою справою оповістив у пресі В. Михальчук, тепер студент Укр. Педагогічного Інституту в Празі, цікавий лист, котрий зраджує темні діла більшовиків у тім процесі. Між іншим він пише:

В свій час я був членом партії сельробу, де багато наслухався про ве­ликий розвиток українського вищого шкільництва та взагалі про розвиток національного життя в Україні. Вна­слідок чого задумав поїхати в Україну і вступити там до одної з вищих шкіл, тим більше, що там був мій брат Андрій Семенович Михальчук, який вчився у київському політехнічному інституті. В 1927 р., в квітні місяці, я нелегально перейшов кордон і прибув до міста Києва, до свого брата. Брат мій про моє прибуття зараз же повідомив ДПУ.

З початку ДПУ поставилось до мене дуже добре: видали мені документ на право перебування в Києві та сказали мені, аби я йшов знайомитися зі студенством; а далі ДПУ скаже, що зі мною зробить.

В Києві я прожив три місяці. Вже на п`ятий день до нашого помешкання прийшла Настя Бойко, молода дівчина, яка подала себе за безробітну, нав`язала зі мною знайомство, а потім попросила господиню, аби вона взяла й її на меш­кання. Як виявилося, це була агентка ДПУ. Через декілька неділь мого вільного, на мій погляд, перебування в Києві, мене знову викликано до ДПУ, і під загрозою рострілу наказано повернутися знову до Польщі і зв`язати українське націоналістичне студенство з українською еміграцією, при чому по виконанню завдання мені пообіцяно вільний вступ до вищих шкіл на Україні. Я підговорив одного зі студентів піти зі мною до Польщі і зав`язати стосунки з еміграцією.

В липні місяці 1927 року ми при­були до Варшави і з`явились до Укра­їнського Центрального Комітету, як зв`язкові від українського студенства. В Комітеті нам відповіли, що Комітет справами в Україні не займається, а опікується тільки емігрантами. Отже, коли ми станемо емігрантами, то тоді допоможуть нам в справі документів та праці. Правда, ще в Київі мені в ДПУ говорили, що правдоподібно з Комітетом нічого не буде і наказали мені, щоб я знайомився з еміграцією, вишукуючи таких осіб, які згодилися б провадити революційну роботу в Україні. У Вар­шаві я пробув дві неділі і побачив, що це мені не вдасться зробити, а тому я вирішив їхати додому на Волинь.

Все ж таки в Польщі я вчитись не міг і жадоба вчитись знов погнала мене в Україну. Я вважав, що тепер ДПУ вже не буде змушувати мене знову йти до Польщі, а виконає свою обіцянку і помістить мене до вищої школи. В Ки­єві, зазначили мені, що в минулому ро­ці я для них нічого не зробив, але вони дадуть мені змогу вчитися при умові, що я буду виконувати їхні завдання. Коли ж я не захочу з ними працювати, то вони пришиють мені шпіонаж і роз­стріляють.

Я бачив, що виходу немає і зго­дився, надіючись, що мені вдасться на­зад повернутися до Польщі. На мою долю ви­пало вишукати студентів-українців, над­силати їм відозви видрукувані ДПУ, але ніби від Союзу Визволення України, підговорити когось знов зі студентів піти закордон, а разом з цим створити організацію української молоді. Під час перебування в Києві бачив я всю ганеб­ність праці ДПУ серед студенства та професури. Отже цим рішуче ствер­джую, як невільний співучасник, а одночасно і свідок праці ДПУ, що всі видатні українські діячі та українське студенство, які зараз сидять у в`язницях і чекають суворого суду, невинні і спровоковані ДПУ. Я завчасно зумів утекти з України і тим врятував себе від зрадництва та ганьби. Я все гадав, що ДПУ не доведе до такого сумного кінця свою ганебну вигадку, а тому мовчав. Тепер же, коли приходить час розправи більшовиків над невинними українцями, тримати в таємниці це більше не можу, не дивлячись на те, що більшовики мені погрожували смер­тю, коли я зраджу їх темні справи.


«Проба Пера» цікавиться

  • Можете залишити хоча б два слова про прочитане?
  • два слова

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 02.03.2020 16:48  Каранда Галина => © 

все, що ви скажете, буде використано проти вас.
І половина того, про що промовчите, - теж. 

 02.03.2020 16:02  © ... => Каранда Галина 

Тоді ж не було інтернету, де можна було глянути, що ви лайкаєте. От чекісти і підсовували власні пости юзерам. Хто лайкнув - тих в каталажку. Тяжко було раніше працювати органам. Не те, що сєйчас 

 02.03.2020 15:50  Каранда Галина => © 

полювання на відьом в найстрашнішій своїй версії...