01.06.2020 16:12
for all
25 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Народна справа (Львів)

Вирок у Харкові в справі СВУ, смерть Маяковського, польські газети пророкують Україні незалежність

Вирок у Харкові в справі СВУ, смерть Маяковського, польські газети пророкують Україні незалежність 04.05.1930 | № 18

Західна Україна

Останні новини з України під Польщею від 4 травня 1930 року

У Львові арештували кілька осіб з української молоді. Польські газети пишуть, що поліція знайшла при ревізії в арештованих кілька бомб, гранати і різний вибуховий матеріал, та що ніби ті арештовані приготовляли якісь замахи на день „3 травня".

Москвофільська Управа Ставропі­гії у Львові викинула в саму Велику Пятницю (18. квітня 1930 року) українське товариство „Пласт" з дому Став­ропігії. Зробили це кацапи при асисті поліції, не чекаючи на судову румацію, яка була призначена щой­но на 26. квітня 1930 року.

В Луцьку знищили невідомі зло­чинці вночі з Великодня на Св. Понеділок Філію Т-ва „Сільський Господар". Бюро закидали цеглами і камінням.

У Львові була розправа проти лікарки д-ра Мацьківної, яка в жовтні 1929 р. застрелила свого на­реченого д-ра Телішевського. Суд признав, що вона зробила це з розпуки, не пам`ятаючи, що чинить, бо наречений покинув її, і тому суд увільнив її від вини і кари.

В Щирци біля Львова арештували директора Задаткової Каси Воло­димира Могильницького, підозрілого в якихось надужиттях і спроневіреннях на суму 150 тисяч золотих.

В Стриганьці пов. Бережани забив Іван Собко Стефана Музичку — в сварці за межу.

В Озірній пов. Зборів згорів млин Вольфа Фішера. Кажуть, що хтось підпалив.

В Переворську згоріло вночі з п`ятниці на суботу (з 25 на 26 квітня 1930 року) 49 домів. 48 родин — головне жидів — зосталося без даху над го­ловою.

В Варшаві підклав хтось вели­ку бомбу (20 кг. ваги, 70 см. дов­ж) в будинку більшовицького по­сольства і з`єднав її в комині з електричним проводом, так, що кожної хвилини могла вибухнути й накоїти великої шкоди. Бомбу ви­падково знайшов сторож і її за­брала поліція. Підозрівають, що це зробили російські емігранти, або ж більшовицька опозиція.

В містечку Поморянах, пов. Збо­рів було на місцевому цвинтарі кілька могил поляглих у визволь­ній війні українських стрільців. Ті стрілецькі могили упорядковано і поставлено на них хрести з написами. Щороку в часі Великодніх Свят відбувалася на цих могилах урочиста панахида при великій уча­сті українського населення. І цього року пішла на ті могили процесія українських громадян. Та на превелике здивування і обурення усіх присутних, процесія застала ті мо­гили свіжо розриті; хрести на мо­гилах були поломані, а кістки поляглих героїв порозкидані довкола. На цей вид ганебної роботи якихось невідомих озвірілих осібняків, на очах усіх свідків цього страшного явища станули сльози. Із усіх гру­дей поплила могутня пісня проте­сту проти нелюдського порушення народніх святинь. Ця подія викликала в цілий околиці величезне обурення. Чи ведеться яке слідство, невідомо.

УРСР

Кінець харківського процесу СВУ.

В Великодню Суботу вночі закінчився у Харкові процес проти 45 українських діячів таким при­судом: чотирьох підсудних, а серед них — письменника і вченого Сергія Єфремова, ученого Андрія Ніковського і студента Миколу Павлушкова за­судили на десять років тюрми, п`ятьох засудили на 8 років тюрми, двох на 6 років, дванайцятьох на 5 років тюр­ми. Решту підсудних позасуджували на 3 роки тюрми, в тому чи­слі 8 підсудних випущено на волю, бо їм відстрочено кару на кілька літ, а 7 підсудних засудили на виселен­ня з України. Нікого не звільнено від вини і кари.

В присуді читається, що той при­суд є тому дуже легкий і ніко­го цим разом не засуджується на кару смерті, бо всі підсудні на розправі призналися до своїх вчин­ків і покаялися. Тим способом моськовська влада в Україні хотіла показати, що вона не є жорстока. Але не один з тих тюремних при­судів є властиво смертним прису­дом, бо ані 53-літний Єфремов ані інші старші засуджені на довголітню тюрму, не вийдуть з неї живі, так само не переживе тюр­ми старенька 60-літня письменни­ця Старицька-Черняхівська, яку засуджено на 5 літ в`язниці.

Останні вісті з України не вказу­ють на те, щоб та колективізація, яку Сталін нібито відкликав, припи­нилася, і щоби народ заспокоївся. Є численні вісті, що карні московські експедиції ще наїздять на села і з ними приходить не раз до сутички. Є випадки, що селяни вбивають ко­муністичних агентів і своїх сільсь­ких прислужників, які служать москалям, і підпалюють комуни (спіль­ні більшовицькі господарства). Ду­же часто відважно виступають жінки. В однім білоруськім селі (в Любовичах) рушили жінки гуртом проти червоних вояків з колами і іншою жіночою зброєю і прогнали їх з села.

Нема певних вістей, як святку­вали наші браття за Збручем Великодні свята. Може бодай дозволи­ли людям помолитися в тих церк­вах, які ще остали, бо був наказ Сталіна з Москви, аби людям не перешкаджати в молитві. Лише зна­ємо, що євреї святкували на Україні свої свята дуже урочисто. Всі божниці були переповнені, молили­ся навіть єврейські комуністи — не так, як наші! — і ніхто їм не перешкоджав.

Москва

Сталін повертає Троцького.

В Росії далі триває незгода між самими комуністичними провідниками, так, як ми це вже писали. Є чутка, що Сталін хоче закликати прогнаного Троцкого назад до Москви і навіть хоче зробити його міністром (комі­саром) освіти, бо при його допомозі надіється дати собі раду з своїми противниками.

Маяковський покінчив життя самогубством.

В Москві 14 квітня 1930 року застрелився москов­ський поет Маяковський. Одні ка­жуть, що через нещасливу любов, а другі говорять, що він попав у неласку більшовицького уряду, бо він довго вислуговувався урядові і писав вірші в честь більшовиків та потім і йому той лад не сподобався і його мали навіть арештувати.

PlayVideo YouTube

Англія

Російська еміграція побивається за генералом Кутєповим.

В Лондоні організуються російські офіцери, щоб утворити колись армію і пі­ти на більшовиків. Всі емігранти дуже обурені на більшовиків, що вони викрали і замордували Генерала Кутєпова. Емігранти вже й собі умовляються, щоб в той спо­сіб губити комуністичних діячів за кордоном і тому більшовицький по­сол в Парижі зажадав від францу­зів поліційної варти.

В справі Кутєпова заговорили де­які депутати в французькім парламенті. Вони домагаються, аби францу­зька поліція і міністр провели слідство в цій справі, і якби ствер­джено, що більшовицький посол в Парижі (Довгалевський) допомагав пірвати того російського генерала, то щоб Франція зірвала всі дипломатичні зносини з більшовиками.

В Англії застрайкувало 60 тисяч робітників у фабриках бавовни, бо фабрикан­ти не хочуть дати робітникам підвишки тому, що нема вже попиту на бавовняні вироби.

Великий клопіт має Англія в Індії.

Індуси продовжують боротьбу за свободу, і та боротьба стає з дня на день більш завзята й кривава. По великих містах Індії, як Бомбею і Калькутті, часто приходить до битви між індусами й англійською поліцією та військом. Падають трупи і поранені. Індуси ухвалили не купувати англійського сукна ані жодних інших англійських виробів, а магазини з англійськими товарами підпалюють. Через цей бойкот Англія дуже терпить, бо треба знати, що майже половина всіх англійських виробів продавалася в Індії за добрі гроші, а тепер розумні індуси не хочуть купувати, але ходять у своїх свитах зі свого простого сукна, яке роблять індуські ткачі.

Палестина

Араби бойкотують єврейських купців.

В Палестині щось знову починається. Араби ух­валили бойкотувати жидівськихкупців, не купують у них нічого, а крім того ухвалили, що жоден араб не сміє продати єврею ні грядки землі. Євреї в страху, бо араби досі були головними покуп­цями, а євреї з євреїв не виживуть, бо їх там дуже мало. Ворожнеча між ними росте і можна сподівати­ся, що прийде до нової бійки.

Бухарест

Заворушення серед румунських інвалідів.

В Румунії прийшло недавно до заворушень в Бухаресті. Румунські інваліди ру­шили походом домагатися підвищення рент, проти них виставили по­ліцію, почалася стрілянина і один інвалід впав трупом. Також сту­денти билися з поліцією.

Берлін

Німецьке мито на польські товари.

Німецький парламент ухвалив підвищити мито на деякі продукти, що йдуть з Польщі де Німеччини. Польща тим обурена вислала ноту до Берліна і до Со­юзу народів. Тому дивуються тим більше, що Німеччина недавно уклала з Польщею якийсь торговель­ний договір, але — правда, він ще не затверджений.

Франція

Французький письменник пророкує прикордонний конфлікт між Німеччиною та Польщею в 1935 році.

В Парижі говорив на одних зборах політиків французький письменник Лев Доде і сказав, що як німці будуть безпеч­ні з заходу — від Франції — то схочуть певно підправити польсько-німецькі кордони і певно найдалі за 5 років цього доконають. Видно, що й французи дуже бояться німців. А німці сидять тихо і тільки працюють. І збільшують свою збройну силу.

Недавно ухвалили будувати другий великий воєнний корабель - панцир­ник «Б», а 30 мільйонів марок при­значили на поправлення своїх ук­ріплень над польським кордоном.

Польща

Польські безробітні гинуть під час протестів.

В Польщі тепер богато без­робітних, в деяких містах дохо­дить їх число до кількох тисяч. Це в основному робітники тих фабрик, що перестали працювати, бо нема замовлень на товари. Зареєстровані робітники побирають причинки (до­помоги), а ці допомоги дуже малі та й не все виплачують їм точно, через те приходить не раз до сварки або й бійки. Недавно у Львові під магістратом зібралася товпа безробітних та почала виявляти криком своє невдоволення, поліція розігнала їх. У місті Завсрцю на Шлеську прийшло до проливу крові.

Безробітні зібралися 18-го квітня в великій кількості, коло 5000 осіб, під магістратом, де мали отримати святочний додаток. З тим додатком каса зволікала ще від неділі 13. квітня, бо не було грошей. А коли і в п`ятницю сказали, що ще не все виплатять, тоді безро­бітні вдерлися до магістрату й пони­щили канцелярії. Прийшла поліція й почала розганяти людий, а коли ті не хотіли розійтися й прибрали грізну поставу, поліція стріляла в повітря. Але яким чудом впали два трупи і багато поранених, ніхто не знає. Кажуть, що деякі безробітні стріляли з револьверів до поліції і самі в замішанні постріляли таки своїх товаришів.

У Ковелі скасовано вибори до сейму 1928 року.

Ще в двох виборчих округах уневажнив Найвищий Суд сеймові вибори з 1928 року за те, що там були шахрайства. Це в окрузі 64 — Свенцяни і в 56 — Ковель на Во­лині. Внаслідок того уневажнення втратила „одинка" 8 (вісім) депутатів, в тім числі і один ніби то українець „одинкар" Сегейда вже не є послом. Крім того втратили посольство один польський посол-соціаліст (П. П. С.) і три білоруські посли: Юцнєвич, Карузо і Стемпович. В тих округах будуть також розписані нові вибори.

Чи ще зїдуться посли і сенато­ри на сесію в травні, невідомо. Є чутки, що якби з`їхалися, то теперішному урядові ухвалять знову недовіру, бо для того заключили вже союз деякі польські партії (со- ціалістичні з хлопськими).

Воєнні чутки про Україну та більшовицьку Росію.

Вшехпольський політик Дмовські написав тепер у деяких польських газетах довгу статю про те, що ходять такі чутки, начебто Поль­ща і ще якісь держави хотіли во­ювати з Росією (з більшовиками). Він пише, що така війна не принесла би Польщі жодної користі. Якби Росію розбили, то повстала би Укра­їна та й заворушилися б українці під Польщею. Краще жити з більшо­виками в згоді і нема їх чого боятися, бо вони на Польщу не ду­мають нападати, маючи клопіт з Китаєм.

Деякі польські газети потаку­ють Дмовскому, але деякі пишуть, що так не є. Пишуть, що Україна скоріше чи пізніше мусить повста­ти і зробитися незалежною держа­вою, чи буде війна чи ні, а тоді і всі українці в світі схотять прилу­читися до України. Отже ліпше було би прискорити самостійність України і задовольнити домагання українців під Польщею і в інших державах, бо, як довго на сході є поневолені такі народи, як україн­ці, білорусини, грузини і інші, так довго не буде спокою і все буде грозити вибух війни. Деякі поль­ські газети пишуть і так, що біль­шовики не є для Польщі небезпечні, бо вони заслабкі, і Польща не мішалась би до війни, хоч би біль­шовики почали воювати з якоюсь іншою державою. Польща повинна більше стерегтися Німеччини, Схід­них Прус і Литви. Росія була би для Польщі небезпечна, якби біль­шовики впали і якби знов запану­вав цар. От таке виписують поль­ські газети.

Котра з них пише муд­ро, а котра не дуже, то самі по­думайте. Та для нас, українців, одно ясне: що справді спокою не буде, доки кожен нарід, отже й український, не заживе своїм віль­ним життям у своїй державі. Це вже осягнули майже всі народи, має це і польський нарід, отже певно дійде до цього і український, бо і він не від мачухи. А чи це прийде через якусь нову війну, чи мирним способом, залежить від во­лі тих, що тепер над українським і іншими подібними народами три­мають владу. В кождім разі і для них було би ліпше, якби обійшлося без війни.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 01.06.2020 18:36  Каранда Галина => © 

Світ як був шалений, так і залишився...
Індуси молодці.