Не дуже святкові думки з приводу 30-річчя Незалежности України
з рубрики / циклу «Роздуми»
Коли влітку 1990-го року я написав заяву до вступу в Народний Рух України(за Перебудову), то дуже мало сподівався на те, що колись на власні очі побачу Україну реально незалежною від Москви. Все, чого я тоді хотів - долучитися до повалення СРСР та КПРС. Ото і усе! Вільна Україна здавалася мені примарою і не більше того. Кажу це зараз щиро і без крутійства!
Що ж, повалення СРСР та його хребта - КПРС здійснити таки вдалося і, що мені було особливо радісно, - всього за один рік моєї активности в НРУ. Ясна річ, що, як кажуть, ламати не будувати, але в той час мені здавалося, що це - головне. А вже далі - усе інше.
З тих пір минуло 30 років. 23 лютого 1994-го року я з доволі тяжким серцем залишив Україну і разом з жінкою перелетів до США. Таким чином, мої погляди на сучасну Україну - це бачення емігранта-симпатика. Така реальність.
То ж, що доброго та поганого я бачу в Україні сьогодні, в час її 30-річчя? Доброго бачу не дуже багато. Головне - Україна ЩЕ НЕ ВМЕРЛА. Можна посміятися, але за такого електорату, котрий в Україні є, це таки багато!
Також добрим, на мій особистий погляд, є поява на українській суспільній арені людей на кшалт Дмитра Яроша. Скажу відверто: в 1991-му мені здавалося, що герої-пасіонарії залишилися в криївках УПА і навіть мріяти про щось подібне в сучасній Україні, котра обрала секретаря КПУ з ідеології на президента, - смішно та наївно. Але час продемонстрував мені та усьому світу, що відчайдухи в Україні є і, коли те гостро потрібно, вони здатні вести за собою інших.
Комусь те буде вкрай неприємно, але оце і усе добре, що я зараз в Україні бачу.
Тепер про погане. Тут я не зможу бути оригінальним: КОРУПЦІЯ, СТРІМКЕ СКОРОЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ та АБСОЛЮТНЕ ПАНУВАННЯ КЛАНОВО-ОЛІГАРХІЧНОЇ КЛЕПТОКРАТІЇ - ось три головних згуби нинішньої України, як це бачиться мені з далекої Америки. Додам до цього ще й приголомшливо велику кількість бидломаси, котра, як на мене, є чи не гегемоном сучасного українства. Совкодрочери, хохли-телепні та апологети ідеї "КАКАЯ РАЗНІЦА?" - ось воно українське бидло, котре є найбільшим гальмом для України на її шляху до майбутнього! Підтвердженням моїх слів є обрання на Президента України в час війни(!!!) з Москвою вертлявого блазня-наркомана та багатокілометрова черга у Харкові до труни кримінального авторитету Гепи(Кернеса). Який сором та яка страшенна національна ганьба! Але! Є те, що є! І від емоційних сплесків це аж ніяк не зникне!
Закінчити цей не дуже святковий текст хочу вигуком: АРМІЯ, МОВА, ВІРА! Подобається це комусь чи ні, але саме ці три речі є для України визначальними! Так починав Ізраїль, котрий я вважаю абсолютним та неперевершенним зразком для України за геть усіма параметрами, так є і в усіх інших сталих світових державах! Не вигадуйте велосипеда, панове! Будь що вибудовуйте ЗСУ, вчить рідну мову та плекайте власну віру! І до перемоги! Зі святом вас, пані та панове!
Рочестер, штат Нью-Йорк, США, 22 серпня 2021 р.
