22.08.2021 06:29
for all
25 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Борис Костинський

Не дуже святкові думки з приводу 30-річчя Незалежности України

Не дуже святкові думки з приводу 30-річчя Незалежности України На цьому фото я та моя жінка Ірина на Українському фестивалі в Рочестері, штат Нью-Йорк у серпні 2019-го року



Коли влітку 1990-го року я написав заяву до вступу в Народний Рух України(за Перебудову), то дуже мало сподівався на те, що колись на власні очі побачу Україну реально незалежною від Москви. Все, чого я тоді хотів - долучитися до повалення СРСР та КПРС. Ото і усе! Вільна Україна здавалася мені примарою і не більше того. Кажу це зараз щиро і без крутійства!

Що ж, повалення СРСР та його хребта - КПРС здійснити таки вдалося і, що мені було особливо радісно, - всього за один рік моєї активности в НРУ. Ясна річ, що, як кажуть, ламати не будувати, але в той час мені здавалося, що це - головне. А вже далі - усе інше.

З тих пір минуло 30 років. 23 лютого 1994-го року я з доволі тяжким серцем залишив Україну і разом з жінкою перелетів до США. Таким чином, мої погляди на сучасну Україну - це бачення емігранта-симпатика. Така реальність.

То ж, що доброго та поганого я бачу в Україні сьогодні, в час її 30-річчя? Доброго бачу не дуже багато. Головне - Україна ЩЕ НЕ ВМЕРЛА. Можна посміятися, але за такого електорату, котрий в Україні є, це таки багато!

Також добрим, на мій особистий погляд, є поява на українській суспільній арені людей на кшалт Дмитра Яроша. Скажу відверто: в 1991-му мені здавалося, що герої-пасіонарії залишилися в криївках УПА і навіть мріяти про щось подібне в сучасній Україні, котра обрала секретаря КПУ з ідеології на президента, - смішно та наївно. Але час продемонстрував мені та усьому світу, що відчайдухи в Україні є і, коли те гостро потрібно, вони здатні вести за собою інших.

Комусь те буде вкрай неприємно, але оце і усе добре, що я зараз в Україні бачу.

Тепер про погане. Тут я не зможу бути оригінальним: КОРУПЦІЯ, СТРІМКЕ СКОРОЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ та АБСОЛЮТНЕ ПАНУВАННЯ КЛАНОВО-ОЛІГАРХІЧНОЇ КЛЕПТОКРАТІЇ - ось три головних згуби нинішньої України, як це бачиться мені з далекої Америки. Додам до цього ще й приголомшливо велику кількість бидломаси, котра, як на мене, є чи не гегемоном сучасного українства. Совкодрочери, хохли-телепні та апологети ідеї "КАКАЯ РАЗНІЦА?" - ось воно українське бидло, котре є найбільшим гальмом для України на її шляху до майбутнього! Підтвердженням моїх слів є обрання на Президента України в час війни(!!!) з Москвою вертлявого блазня-наркомана та багатокілометрова черга у Харкові до труни кримінального авторитету Гепи(Кернеса). Який сором та яка страшенна національна ганьба! Але! Є те, що є! І від емоційних сплесків це аж ніяк не зникне!

Закінчити цей не дуже святковий текст хочу вигуком: АРМІЯ, МОВА, ВІРА! Подобається це комусь чи ні, але саме ці три речі є для України визначальними! Так починав Ізраїль, котрий я вважаю абсолютним та неперевершенним зразком для України за геть усіма параметрами, так є і в усіх інших сталих світових державах! Не вигадуйте велосипеда, панове! Будь що вибудовуйте ЗСУ, вчить рідну мову та плекайте власну віру! І до перемоги! Зі святом вас, пані та панове!



Рочестер, штат Нью-Йорк, США, 22 серпня 2021 р.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 10.09.2021 04:04  © ... => Тетяна Чорновіл 

Так, пані Тетяна, - надія вмирає останньою...

 09.09.2021 08:24  Тетяна Чорновіл => © 

Ваші роздуми справедливі, на жаль. Бидломаса привела до влади не просто тупих, а здатних здати ворогам Україну за срібняки і просто так, щоб поржать. І справді, є відчайдухи ще, які не збираються здаватися й ладні за Україну, Мову й Віру очі видерти будь-кому. Лишається хоч слабенька, але вперта надія, що до цих відчайдухів почнуть-таки приєднуватися потроху ті, що з бидлячого табору "какаяразніца", відшукавши в головах здатність мислити.