Кілометри кохання
Між нами кілометри, ніби прірва,
У скло холодне, дихаю в розлуці.
Тягну кудись у темінь свої руки,
Збираю там для тебе сувеніри.
Твій погляд сниться і в нім є довіра,
Я в пам`яті тримаю ніжні звуки.
Наб`ю на пальці дві знайомі букви,
Щоб хоч би так було єднання тіла.
Я зустріч жду, мов порт чекає хвилі,
Мов той турист похмурий на розвилці.
Любов моя притягує магнітом.
Нехай роки кружляють по орбіті,
На відстані кохання ще сильніше,
Коли в думках та в серці мало тиші.
Мирослав Манюк
16.02.2026
#сонет