Автор: Ганна Коназюк
В українській літературі так уже історично склалося, що поет завжди був народним поводирем, провидцем, фіксатором і виразником народної думки (як би пафосно це не звучало, але це не змінює суті сказано), тобто, поет спершу був громадянином, а вже потім художником і чарівником слова. У наш час ця істина знову актуальна, бо не в простий час живемо. Відкладена лірика з пейзажистикою, і знову поетичний стилос дорівнює багнету. Саме такою вкрай зболеною, прив’язаною до непростих українських реалій 2013-2014 років, є поетична збірка «Новітня історія» Анни Коназюк, відлік якої починається 22 листопада 2013 року.
-
Новітня історія: хронологія подій
Поетична творчість – незбагненний, не розтлумачений процес. Звідки приходить натхнення, чому, як і до кого? Усі ці питання хвилювали, хвилюють і хвилюватимуть завжди. Але чи будуть колись відповіді? Навряд… Проте в цьому, мабуть, і полягає чар поезії – у її таємничій, ірраціональній природі. І ось (мені б хотілося сказати «тримаю у руках», але ситуація така, що у нашу добу багато книг існують в електронному форматі))) переді мною дебютна збірка «Новітня історія» вже знаної київської поетеси Анни Коназюк, про поетичні тексти якої маю честь сказати декілька слів.
В українській літературі так уже історично склалося, що поет завжди був народним поводирем, провидцем, фіксатором і виразником народної думки (як би пафосно це не звучало, але це не змінює суті сказано), тобто, поет спершу був громадянином, а вже потім художником і чарівником слова. У наш час ця істина знову актуальна, бо не в простий час живемо. Відкладена лірика з пейзажистикою, і знову поетичний стилос дорівнює багнету. Саме такою вкрай зболеною, прив’язаною до непростих українських реалій 2013-2014 років, є поетична збірка «Новітня історія», відлік якої починається 22 листопада 2013 року:
«Прокинься, моя рідна Україно!
Збудись від сну і змий з очей брехню.
Ти витримала голод і знущання,
Занепади, руїни і цькування,
Загартувавшись, одягай броню!» («Прокинься, моя рідна Україно!»)
Поетеса звертається до Батьківщини цілком у Шевченківській традиції – як до жінки-страдниці, окраденої, одуреної, але ще спроможної дати відсіч своїм напасником. Закрутилося колесо історії – зазвучали, полилися вірші Ганни Коназюк. Це новітня історія. Історія України у поетичний текстах, кожен з яких зболений, написаний щиро, із акцентуванням на головному.
Однією з особливостей ідіостилю Анни Коназюк є конкретика образів. Поетеса по можливості уникає узагальнень, звіряючи власний поетичний часопис із реальними іменами і постатями. Таким собі «зухвальцем» з-під її пера випурхує іронічно-дошкульне звернення до колишнього президента України:
«Без пафосу і без надриву скронь,
Без нарікань і доказів нервових,
Коротку фразу кину у вогонь,
У той вогонь, що гріє глузд здоровий:
- Дядя Вітя, па-па!
Ти так вчепився міцно за штурвал,
Мов той реп`ях, що коле на сідницях.
І рило, і барило, аж рипить,
А люд - у кулаці твоїм синиця.
- Мій народе, тримайсь!
Синиця слизькі пальці розігне
І журавлем підніметься до неба,
Розправить крила, хвостиком махне,
Комусь у пику ляпне - так і треба...
- Дядя Вітя, умийсь! («Без пафосу»)
Ця поезія унікальна як за силою звучання, так і за пошуком нового формального вираження, побудована на антитезі, у якій з одного боку тиран із його куценькою «правдою», а з іншого – увесь українській народ на розпутті великої історичної істини. Діалог, вплетений у цей твір, є не лише простою імітацією живого мовлення і своєрідним означенням його учасників через пряме звертання, а й авторським посилом до тих нескорених українців, які зібралися у грудні на Євромайдані.
Здається, пікові за емоційним наповненням і трагічною тональністю вірші припадають на 19-22 лютого 2014 року, коли відбулися страшні масові страти на вулиці Інституцькій столиці України. Це такі поезії, як «Кату», «Небесна сотня». Проте ми знаємо, що вслід цим прийшли ще важчі випробування у наш рідний дім. Тому кримська тема, потім східноукраїнські сюжети вносять свої корективи і переакцентовують трагічну наповненість текстів «Новітньої історії». І всі ці вірші вирізняються дуже особистісним, щирим «переплавленням» історичних подій у поетичні візії.
Серед поезій «Новітньої збірки» чутно різні голоси, обрамлені у різноманітні жанрові модифікації громадянської лірики – від поезії-звернення до поезії-реквіуму. Навіть є байка – ліро-епічний жанр алегоричного змісту, який поетеса наповнює новим історичним звучанням. Одним словом, «Новітня історія» Анни Коназюк дихаюча і жива, сповнена щирих слів і нетривіальних думок і, як на мене, цілком вкладається у парадигму «свій до свого по своє».
Обговорити... -
За двох
Дивитись в небо й дихати за двох,
Життя любити так як він любив.
Сто кілометрів – сотні перемог,
Де кожна над собою у надрив.
Пульсує кров, хоч стомлена душа.
Яке «інь янь»?.. Натомість лише «інь»
Бозна куди тремтяче поспіша -
Далеко в затінок, у закуток, у тінь.
Колись – не зараз, в серці, у думках
У тебе, певно, буде знову день.
А там де він – там чорнокрилий птах,
Війна, багнюка, люди як мішень.
Дивитись в небо й дихати за двох –
Це ніби як довічний заповіт.
Його присягу вже засвідчив Бог.
Так є, так буде, сотню тисяч літ.
Обговорити... -
Якби
Я заховала би
Твої небесні очі
В русяве своє волосся,
Аби
не бачив смерті на війні.
Коли не знала би,
Що знайдуться охочі
Безжально зжати колосся
Щоби
Встелити днище у багні…
І через три доби
Острижена прокинусь,
Погладжу стерню убогу.
От би
На Рапунцель схожа була…
Знецінені скарби,
Сльози вкотре на винос.
І знову тобі в дорогу.
Якби
сльозою зцілити змогла…
Обговорити... -
Там де він і вона
Там де він і вона
нема місця для смутку й розлуки.
Там де він і вона
одягла пишний цвіт купина.
То чому ж тоді так
затремтіла душа від розпуки,
Так жорстоко й зухвало
втручається в щастя війна?
Вона руки складе
у спокійній і тихій молитві
І Всевишній Господь
не залишить його у бою.
Дехто час витрачає
за щастям незримим в гонитві,
А воно у цю мить
під прицілом стоїть на краю.
Там де двоє зійшлись
не повинна печаль панувати –
Має вічно бриніти
кохання щаслива струна.
Хай пощезнуть всі війни
І в’їдливі звуки гармати!
Хай народяться діти
Отам, де є він і вона…
Обговорити... -
Жіноче
Відколи світ – відтоді ніч і ранок
І людство було здатне до війни.
Що полонить, немов покірних бранок.
Душа на злеті – спробуй упійми…
Жіноча доля – проводжать-чекати,
А часом, брати зброю теж до рук.
І йти у бій, щоб волю захищати.
Без пафосу, без слів, без запорук…
Іти у бій. Хоч мати і дружина.
Заради них, заради їх життя!..
І що до того, що цвіте ожина,
А в серці закипіли почуття…
Обговорити... -
Замість кави
Темна ніч не відпускає солодкі сни
І сердита на осінній ранок.
Вчора як зима, а сьогодні подих весни
І ліниво мружиться світанок.
Найзапекліший кавоман заварить чай,
Так йому потрібно час-від-часу…
Добрий ранок тобі, Україно, рідний край.
Від відібраного Криму до розбомбленого Донбасу.
Добрий ранок, чийсь дорослий маленький син,
Той що спав-не спав ніч у окопі.
Твоїй мамі снились тривожні сни,
Що в тебе збиті колінця й болить животик.
Що у тебе випав перший молочний зуб,
А ще - навчився гарно читати.
Випий зранку, хлопче, кварту води
Замість кави. Як мати.
Обговорити... -
Новітня історія
Ми живемо сьогодні в середині книжки з історії...
Хронологія дат і подій і незмінність часу.
Та немає у світі такої ще лабораторії,
Де всі рани загоять і всі корективи внесуть.
Де загиблі воскреснуть і прийдуть додому з усмішкою,
А утрачені сльози повернуться чистим дощем.
І кривавий тиран обернеться маленькою мишкою,
Тричі пікне, як в казці, та в нірку швиденько втече...
Обговорити... -
Прокинься, моя рідна Україно
Прокинься, моя рідна Україно!
Збудись від сну і змий з очей брехню.
Ти витримала голод і знущання,
Занепади, руїни і цькування,
Загартувавшись, одягай броню!
Прокинься, Славная!
Повір у власні сили!
У тебе ж в генах пращурів могуть!
Розправ свої жовтоблакитні крила,
Яка б тебе мерзота не косила,
Та із душі твоєї голос правди чуть.
Прокинься, Любая!
Пора вже підійматись!
Ти довго простояла у кутку.
Прийшов час личеньком до світу повертатись
І вийти з урвища по свіжому містку.
Крокуй вперед, моя славетна Нене!
І хай сидять по норах пацюки!
Твоїх дітей палкі серця вогненні
Підхоплять знамено твоє священне
І вирвуть із злочинної руки!
Обговорити...