Збірка поезій «Новітня історія»

Новітня історія

Автор: Ганна Коназюк

В українській літературі так уже історично склалося, що поет завжди був народним поводирем, провидцем, фіксатором і виразником народної думки (як би пафосно це не звучало, але це не змінює суті сказано), тобто, поет спершу був громадянином, а вже потім художником і чарівником слова. У наш час ця істина знову актуальна, бо не в простий час живемо. Відкладена лірика з пейзажистикою, і знову поетичний стилос дорівнює багнету. Саме такою вкрай зболеною, прив’язаною до непростих українських реалій 2013-2014 років, є поетична збірка «Новітня історія» Анни Коназюк, відлік якої починається 22 листопада 2013 року.




  •  © Тетяна Белімова

    Новітня історія: хронологія подій

    Поетична творчість – незбагненний, не розтлумачений процес. Звідки приходить натхнення, чому, як і до кого? Усі ці питання хвилювали, хвилюють і хвилюватимуть завжди. Але чи будуть колись відповіді? Навряд… Проте в цьому, мабуть, і полягає чар поезії – у її таємничій, ірраціональній природі. І ось (мені б хотілося сказати «тримаю у руках», але ситуація така, що у нашу добу багато книг існують в електронному форматі))) переді мною дебютна збірка «Новітня історія» вже знаної київської поетеси Анни Коназюк, про поетичні тексти якої маю честь сказати декілька слів.

    В українській літературі так уже історично склалося, що поет завжди був народним поводирем, провидцем, фіксатором і виразником народної думки (як би пафосно це не звучало, але це не змінює суті сказано), тобто, поет спершу був громадянином, а вже потім художником і чарівником слова. У наш час ця істина знову актуальна, бо не в простий час живемо. Відкладена лірика з пейзажистикою, і знову поетичний стилос дорівнює багнету. Саме такою вкрай зболеною, прив’язаною до непростих українських реалій 2013-2014 років, є поетична збірка «Новітня історія», відлік якої починається 22 листопада 2013 року:

    «Прокинься, моя рідна Україно!

    Збудись від сну і змий з очей брехню.

    Ти витримала голод і знущання, 

    Занепади, руїни і цькування, 

    Загартувавшись, одягай броню!» («Прокинься, моя рідна Україно!»)

    Поетеса звертається до Батьківщини цілком у Шевченківській традиції – як до жінки-страдниці, окраденої, одуреної, але ще спроможної дати відсіч своїм напасником. Закрутилося колесо історії – зазвучали, полилися вірші Ганни Коназюк. Це новітня історія. Історія України у поетичний текстах, кожен з яких зболений, написаний щиро, із акцентуванням на головному.

    Однією з особливостей ідіостилю Анни Коназюк є конкретика образів. Поетеса по можливості уникає узагальнень, звіряючи власний поетичний часопис із реальними іменами і постатями. Таким собі «зухвальцем» з-під її пера випурхує іронічно-дошкульне звернення до колишнього президента України:

    «Без пафосу і без надриву скронь, 

    Без нарікань і доказів нервових, 

    Коротку фразу кину у вогонь, 

    У той вогонь, що гріє глузд здоровий:


    - Дядя Вітя, па-па!


    Ти так вчепився міцно за штурвал, 

    Мов той реп`ях, що коле на сідницях.

    І рило, і барило, аж рипить, 

    А люд - у кулаці твоїм синиця.


    - Мій народе, тримайсь!


    Синиця слизькі пальці розігне

    І журавлем підніметься до неба, 

    Розправить крила, хвостиком махне, 

    Комусь у пику ляпне - так і треба...


    - Дядя Вітя, умийсь! («Без пафосу»)

    Ця поезія унікальна як за силою звучання, так і за пошуком нового формального вираження, побудована на антитезі, у якій з одного боку тиран із його куценькою «правдою», а з іншого – увесь українській народ на розпутті великої історичної істини. Діалог, вплетений у цей твір, є не лише простою імітацією живого мовлення і своєрідним означенням його учасників через пряме звертання, а й авторським посилом до тих нескорених українців, які зібралися у грудні на Євромайдані.

    Здається, пікові за емоційним наповненням і трагічною тональністю вірші припадають на 19-22 лютого 2014 року, коли відбулися страшні масові страти на вулиці Інституцькій столиці України. Це такі поезії, як «Кату», «Небесна сотня». Проте ми знаємо, що вслід цим прийшли ще важчі випробування у наш рідний дім. Тому кримська тема, потім східноукраїнські сюжети вносять свої корективи і переакцентовують трагічну наповненість текстів «Новітньої історії». І всі ці вірші вирізняються дуже особистісним, щирим «переплавленням» історичних подій у поетичні візії.

    Серед поезій «Новітньої збірки» чутно різні голоси, обрамлені у різноманітні жанрові модифікації громадянської лірики – від поезії-звернення до поезії-реквіуму. Навіть є байка – ліро-епічний жанр алегоричного змісту, який поетеса наповнює новим історичним звучанням. Одним словом, «Новітня історія» Анни Коназюк дихаюча і жива, сповнена щирих слів і нетривіальних думок і, як на мене, цілком вкладається у парадигму «свій до свого по своє».

    Обговорити...



  •  © Ганна Коназюк

    За двох

    Дивитись в небо й дихати за двох,

    Життя любити так як він любив.

    Сто кілометрів – сотні перемог,

    Де кожна над собою у надрив.


    Пульсує кров, хоч стомлена душа.

    Яке «інь янь»?.. Натомість лише «інь»

    Бозна куди тремтяче поспіша -

    Далеко в затінок, у закуток, у тінь.


    Колись – не зараз, в серці, у думках

    У тебе, певно, буде знову день.

    А там де він – там чорнокрилий птах,

    Війна, багнюка, люди як мішень.


    Дивитись в небо й дихати за двох –

    Це ніби як довічний заповіт.

    Його присягу вже засвідчив Бог.

    Так є, так буде, сотню тисяч літ.

    Обговорити...



  •  © Ганна Коназюк

    Якби

    Я заховала би

    Твої небесні очі

    В русяве своє волосся, 

    Аби

    не бачив смерті на війні.

    Коли не знала би, 

    Що знайдуться охочі

    Безжально зжати колосся

    Щоби

    Встелити днище у багні…


    І через три доби

    Острижена прокинусь, 

    Погладжу стерню убогу.

    От би

    На Рапунцель схожа була…

    Знецінені скарби, 

    Сльози вкотре на винос.

    І знову тобі в дорогу.

    Якби

    сльозою зцілити змогла…

    Обговорити...



  •  © Ганна Коназюк

    Там де він і вона

    Там де він і вона

    нема місця для смутку й розлуки.

    Там де він і вона

    одягла пишний цвіт купина.

    То чому ж тоді так

    затремтіла душа від розпуки,

    Так жорстоко й зухвало

    втручається в щастя війна?


    Вона руки складе

    у спокійній і тихій молитві

    І Всевишній Господь

    не залишить його у бою.

    Дехто час витрачає

    за щастям незримим в гонитві,

    А воно у цю мить

    під прицілом стоїть на краю.


    Там де двоє зійшлись

    не повинна печаль панувати –

    Має вічно бриніти

    кохання щаслива струна.

    Хай пощезнуть всі війни

    І в’їдливі звуки гармати!

    Хай народяться діти

    Отам, де є він і вона…

    Обговорити...



  •  © Ганна Коназюк

    Жіноче

    Відколи світ – відтоді ніч і ранок

    І людство було здатне до війни.

    Що полонить, немов покірних бранок.

    Душа на злеті – спробуй упійми…


    Жіноча доля – проводжать-чекати, 

    А часом, брати зброю теж до рук.

    І йти у бій, щоб волю захищати.

    Без пафосу, без слів, без запорук…


    Іти у бій. Хоч мати і дружина.

    Заради них, заради їх життя!..

    І що до того, що цвіте ожина, 

    А в серці закипіли почуття…

    Обговорити...



  •  © Ганна Коназюк

    Замість кави

    Темна ніч не відпускає солодкі сни

    І сердита на осінній ранок.

    Вчора як зима, а сьогодні подих весни

    І ліниво мружиться світанок.

    Найзапекліший кавоман заварить чай,

    Так йому потрібно час-від-часу…

    Добрий ранок тобі, Україно, рідний край.

    Від відібраного Криму до розбомбленого Донбасу.

    Добрий ранок, чийсь дорослий маленький син,

    Той що спав-не спав ніч у окопі.

    Твоїй мамі снились тривожні сни,

    Що в тебе збиті колінця й болить животик.

    Що у тебе випав перший молочний зуб,

    А ще - навчився гарно читати.

    Випий зранку, хлопче, кварту води

    Замість кави. Як мати.

    Обговорити...



  •  © Ганна Коназюк

    Новітня історія

    Ми живемо сьогодні в середині книжки з історії...

    Хронологія дат і подій і незмінність часу.

    Та немає у світі такої ще лабораторії,

    Де всі рани загоять і всі корективи внесуть.


    Де загиблі воскреснуть і прийдуть додому з усмішкою,

    А утрачені сльози повернуться чистим дощем.

    І кривавий тиран обернеться маленькою мишкою,

    Тричі пікне, як в казці, та в нірку швиденько втече...

    Обговорити...



  •  © Ганна Коназюк

    Прокинься, моя рідна Україно

    Прокинься, моя рідна Україно!

    Збудись від сну і змий з очей брехню.

    Ти витримала голод і знущання,

    Занепади, руїни і цькування,

    Загартувавшись, одягай броню!


    Прокинься, Славная!

    Повір у власні сили!

    У тебе ж в генах пращурів могуть!

    Розправ свої жовтоблакитні крила,

    Яка б тебе мерзота не косила,

    Та із душі твоєї голос правди чуть.


    Прокинься, Любая!

    Пора вже підійматись!

    Ти довго простояла у кутку.

    Прийшов час личеньком до світу повертатись

    І вийти з урвища по свіжому містку.


    Крокуй вперед, моя славетна Нене!

    І хай сидять по норах пацюки!

    Твоїх дітей палкі серця вогненні

    Підхоплять знамено твоє священне

    І вирвуть із злочинної руки!

    Обговорити...



ЗМІСТ...