Збірка поезій «Наодинці з кавою й собою»

Автор: Галина Каранда

Анотація

Як пишуться вірші? А я не знаю! Мені найприємніше пишеться вночі, перед монітором, наодинці з кавою й собою… Але буває іноді й похапцем, на випадкових рваних клаптиках паперу, в хвилинних паузах поміж важливими і терміновими справами. Вірші самі вибирають, коли і до кого приходити. Вони не питають, чи хочеш ти їх писати, чи потрібно це тобі. Можна роками вивчати поезію і годинами мучитися над рядком, – а можна, не відрізняючи ямба від хорею, на одному подиху заплітати слова в ідеальні віршові форми. Мені далеко до ідеалу, та я й не люблю бездоганно «причесаних» і правильних віршів. Я не вважаю себе поетом, ніколи спеціально цьому не вчилася, але я відчуваю, що якимось дивовижним чином у мене виходить в короткій поетичній формі передати настрій, думку, емоцію. І я дуже радію, коли мої вірші знаходять відлуння у чиїйсь душі. Запрошую до прочитання!

04.05.2012 13:11

для всіх

513

9 | 9

У цьому світі ірреальних вражень...

з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»

У цьому світі ірреальних вражень

Потвора правди забріда в думки,

На перехресті слів і відображень

Ілюзії на хрест чіпля вінки.

І викриває щиро і нещадно,

Не маючи й краплиночки жалю,

Наскільки все непевно й недоладно

У тому світі, що я так люблю.

Я згоджуюсь, і каюсь, безпорадна,

Із сорому ховаючи лице,

І розумію, що оця відрада

Ні крихітки добра не принесе.

Сама ж тихенько піднімаю з пилу

Ілюзію облаяну свою,

Таку дурну, таку нещасну й милу…

Від правди заховаю, пожурю…

І знову в задзеркальнім лабіринті

Я уявлю, що тут моє життя,

І крастиму в реальності я миті,

Шукаючи в химерах забуття.

Лубни, 4.05.2012

Візьміть участь в обговоренні

03.12.2019 23:20 Марія Деленко => ©

Гарно і тривожно.

05.05.2012 08:57 © ... => Сашко Новік

дякую. та хтозна, сама не знаю. може, й протест. у мене не було теми-ідеї, просто потік слів, слабоконтрольований.

05.05.2012 08:44 Сашко Новік

Клас, сподобалось. Протест реальності кажете)

04.05.2012 19:56 Тетяна Белімова => ©

Зрозуміло. Бачте, кожен ілюзії собі по-різному уявляє.

04.05.2012 19:46 © ... => Тетяна Белімова

запит був "химери"
ця сподобалася: жінка, що наче сховалася від світу за ширмою-вуаллю. і вона той світ крізь цю призму бачить, і світ на неї уваги не звертає. дуже зручно. і відповідає дійсності.

04.05.2012 19:31 Тетяна Белімова => ©

Розкажіть трохи про ту свою картинку. Що вона означає?

04.05.2012 19:29 © ... => Тетяна Белімова

дякую.

04.05.2012 19:26 Тетяна Белімова

Галю! Дуже сподобалось! Всі ми у полоні ілюзій! Ілюзіями живемо! Ілюзіями дишемо! Бо правда - незручна й жорстока. Ніхто її не хоче. Одне суцільне міфотворення...

04.05.2012 19:24 © ... => Тетяна Чорновіл

це точно. не повірили б. матриця!:)

Де ілюзії? Де реальність? Хто може сказати??? Хіба Господь! І то мовчить - самі розбирайтеся! Але якби і сказав, хто б повірив?????

ага, а то всім правду подавай! та від неї заховатися хочеться куди подалі...)
дякую за відгук.

Дійсно правда така потвора, а ілюзії такі красиві, наскількі ми спроможні у своїх думках, де немає межі досконалості і нашим мріям...дуже сподобалось

:) плюсуйте!) дякую!)

Шикарно, немає слів.
Плюсую.

спасибі. та досить печально.

Гарно...

тому, що в реалі ми занадто мало значимо і можемо.
дякую.

Чому жити в ілюзіях нам простіше, зачепили, гарно!

Збірка поезій «Наодинці з кавою й собою»

Автор: Галина Каранда

У цьому світі ірреальних вражень...

з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»

Візьміть участь в обговоренні

Рекомендуємо до прочитання

Виберіть розділ



+++ +++ Зберегти, як скаргу