14.01.2014 19:22
для всіх
450
    
  2 | 3  
 © Суворий

Корупція безсмертна

Корупція є ганебним явищем, що характерне для будь-якої спільноти, де існує поняття структури влади, що координує дії всіх інших членів спільноти. Інструментами реалізації корупції є влада і закон, кінцева мета корупції - одержання зиску (гроші).

При поверхневому огляді цього явища, відразу напрошується два висновки: поганий і хороший. Поганий полягає в констатації факту, що корупцію, як явище, побороти неможливо, доки існують інструменти, якими вона здійснюється, і мета. Періодичні публічні заяви топ-чиновників про необхідність посилення боротьби з корупцією, насправді, не несуть за собою жодних наслідків окрім гучних заяв, які мають заспокоїти найбільш несвідому і дуже часто найбільш чисельну частину населення. Хоча б тому, що не багатьом спадає на думку цілком слушне запитання, хто й коли давав вказівку цю боротьбу послаблювати?

Добра новина полягає в тому, що боротися з корупцією все ж можна з метою мінімізації, але засобом цієї боротьби має бути не розстрільна стаття за розкрадання соціалістичної власності, про неефективність якої може розповісти розвалений СРСР, а переконання всіх і особливо чиновників, які є основним джерелом даного явища, що корупція - це вбивства дітей, яких можна було б вчасно вилікувати, це мінус кілька років від життя матерів та батьків кожного, безпорадність в питанні наркоманії та алкоголізму, трупи на поганих дорогах, котрих могло не бути, хабарник-даїшник та продажний суддя, який колись цілком можливо засудить і Вас, розуміючи що Ви не винні, та багато чого іншого, що домокловим мечем нависає над головами громадян. Необхідно, щоб люди, факт участі яких в оборудках, що сприяли їх особистому збагаченню, є доведеним, не лише карались відповідно до закону, а й засуджувались суспільством так само запекло, як зараз переслідуються люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Вони заслуговують на це значно більше, бо лесбійки та гомосексуалісти принаймні не забирають право на життя у онкохворих дітей.

Є один дуже точний індикатор наявності і рівня корупції у будь-якій країні. Це небажання людей, наділених владою, віддавати її іншим, та скажений опір абсолютно демократичній процедурі дострокових перевиборів в часи важких політичних чи сусупільних криз. Найчастіше це небажання підкріплюється неперервною зміною законів, які роблять її недоторканою для інших, і нарощенням владних повноважень в період своєї каденції. Пострадянські режими використовують модель демократичного виборного устрою, при якому влада, отримавши одні повноваженнями, до наступних виборів підходить з іншими. Такий гнучкий підхід, з мовчазної згоди суспільства, дозволяє монополізувати корупцію в руках одних і тих же осіб на тривалий час. В цьому випадку державна програма боротьби з корупцією зводиться до знищення конкурентів на політичному полі. Своїм – усе, ворогам - закон. А пересічні громадяни пожинають плоди у вигляді низьких зарплат та пенсій, які зростають повільніше, ніж девальвує національна валюта, та неможливості захистити свої права ні на роботі, ні на вулиці без додатково заохочення представників влади.

Інструменти корупції (влада та закон) насправді доступні лише кільком відсоткам населення, якщо говорити про державу. Важкість завдання впливу на неї полягає в тому, що велика кількість людей кормиться з руки корупціонерів, які дуже часто, маючи достатньо часу та важелі для накопичення капіталу, стають власниками державних ресурсів, а значить робочих місць. Для того, щоб зламати в середньостатистичної людини волю, достатньо потримати її без їжі кілька тижнів у ямі, а потім звільнити і нагодувати. Корупція дозволяє здійснювати цей вплив опосередковано і в такий спосіб формувати армію прихильників, які не через вдячність, а саме інстинкт самозбереження, потім стають живим щитом за шматок хліба чи тарілку гречки між корупцією та бажаючими її перемогти.

Найкращий спосіб знищити корупцію, це виховувати до неї відразу у власних дітей. Корупціонерів не вирощують в інкубаторах. Вони народжуються, ходять в дитячі садки, школу, здобувають вищу освіту. І напевно на питання дитини, а що це за люди ходять по вулицях з прапорами і кричать «Слава, Україні. Банду геть.» варто набратись сміливості і замість: «Та це дурні, що хочуть залишити маму/батька без роботи», сказати:  «Ці люди хочуть, щоб діти не помирали від раку і не шукали способу тікати до Німеччини рятувати своє життя. Що ці люди вийшли проти гідри, ім`я якій КОРУПЦІЯ. І що тобі теж доведеться з нею боротися, коли виростеш.»

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.01.2014 16:19  Сорок Восьмий 

Емоцій багато, але, як на мене, судження дуже поверхневі. Мабуть автор плутає поняття хабарництва і корупції. Вони часто повязані, але таки не тотожні. Офіційні кампанії боротьби з корупцією - чисті руки і т.д. - саме і зводяться до агітаційних процесів над хабарниками. Вчителя, котрому дали торта. Лікаря, якого пригостили могоричем... Корупція - то щось таке неозначене. Як імунітет - говорять усі, але не розуміє толком ніхто. Це використання владних механізмів для особистих цілей. Той самий лікар, вчитель і т.д. просто хапуга, а не корупціонер. Не плутайте тиранозаврів з мідянками...

 15.01.2014 16:05  Каранда Галина => © 

розказати дітям... Колись в школу ми носили тільки   квіти, що на власній клумбі нарвали. Як я була в 11 класі, ми вирішили (класом, разом з керівничкою) принести на останній екзамен торт. Люди просікли, що Каранда несе на екзамен торт! Чортів мені було стільки! і від завуча, і поголос: ага! взятка!... 

зараз взяток немає... є "добровільні внески". Скрізь. Абсолютно скрізь. У великих сферах я не буваю. Тому найпростіше: є вибір - потратити 2 дні на обхід кабінетів у поліклініці, потім збігати за пару км від тієї ж поліклініки до відділення банку, щоб оплатити квитанції на енну суму, повернутися, вистояти чергу, щоб отримати штамп. Або дати 50 грн. знайомій, і назавтра отримати "пройдений медогляд"... 

Вони завжди братимуть. Треба навчитися не давати.

 15.01.2014 08:57  Тетяна Белімова => © 

Корупція у владі - це ціна нашого сьогоднішнього життя, яку ми вже сплатити можновладцям кожен у свій час і спосіб. Так що боргів перед владою у нас немає! Жоден з нас нічого не винен тим, хто сьогодні займає провладні структури. Ані робота, ані пенсії й інші соціальні виплати - це не їхні подачки нам! Важливо донести цю думку до кожного! Тому мені здається ця і подібні їй статті на часі, як ніколи.