Нас порятує - тільки любов!
Ця стаття - не бажання щось комусь довести...
І не критика глибоко поважаної мною авторки і завсідниці "проби пера"...
Це - замальовки ("наброски"), спроба самому собі пояснити деякі речі, котрі в загальному начебто розумієш...
А іншій людині, навіть "своїй" - донести не можеш...
Отже, по пунктах...
1. «Із давніх-давен між українцями і росіянами простежується етнічна ворожнеча».
Це не зовсім так. Не між українцями та росіянами. А між представниками будь-яких народів, що мали спільну історію. І слово «ворожнеча» я би поміняв на «неприязнь»... Що має витоки із: "А чого ти ходиш по нашій вулиці?", "А що - в вашому селі дівки скінчились?"
2. «…тисячі патріотів з обох боків виливають одне на одного цілі ріки помиїв»
Я досить багато часу проводжу в соцмережах. Щось не бачив, аби з нашого боку в їх бік лилися помиї. Наші люди все-таки стараються протилежну сторону переконати. З чого роблю висновок: для нас по ту сторону – супротивник. Для них по цю – ворог.
3. «Вважається, що прообразом шовініста був француз Ніколя Шовен, який проявив жорстоке ставлення до арабів у часи французької експансії Єгипту в 1799–1801 роках»
Ніколя Шовен.
Кузьма Крючков.
Які ще є найбільш відомі патріоти Франції і Росії часів програних воєн?
Імена – простонародні, поширені серед селян.
Простий сільський хлопець. Призваний в 18, чесно служив, увінчаний нагородами і, як на генеральський погляд, достойною пенсією. Язикатий. Вернувшись із війни, під нормальну місткість із збуджуючими напоями щиро розказував односельчанам про бої, про солдатське життя, освідчувався їм в любові до неньки-Франції (матушки-Расєї) і в ненависті до товстопузих генералів і всієї світової наволочі (спільноти), котра не дала справжнім героям і патріотам завоювати світ аж по самі Магадани (Берліни).
Простак-солдат, одним-махом-семерих-побивахом, прийшов на театральні підмостки щоб здобути небувалу славу.
І через пару років уже ніхто й не сумнівався в тому, що Шовен (Крючков, Тьоркін, Стрєлков – вибирайте самі) – абсолютно реальна істота.
Слова зі сцени, може, були і смішні, але!!! Їх чекало зголодніле по справжніх героях французьке (чи яке інакше) суспільство…
Шовен з його текстами був смішний, допоки не став світочем нації і властителем дум.
Шукаєте витоки слова «шовінізм»?
Вдумайтесь у значення слова «путтизм»…
А якби Ніколя Шовена і не було, у зневаженій Франції після 15-го року його би придумали…
4. «Тут уже більше йдеться про українську фантазію, яка справедливо обурена «украми», «укропами» і «бандерівцями».
На обурених – воду возять!
Рядки із ненаписаної поки що пісні:
А раби-малороси
тихо впали у роси,
І хохли відгули, як вітри…
Щоби дати по лапам
всім катюгам-касапам –
Пробудилися грізні укри!
Так що все йде добре! Тримаймося! Прогрес! Ми уже не малороси і хохли! Нас уже назвали украми!
На цьому я призупиню розлив своїх думок про безперечно важливу статтю пані N.
Одне лише добавлю: ненависть – поганий помічник.
Навіть якщо вона має витоки з любові.
Символ любові - Амур. Голий-босий, та не підійди!
А ненависть – збуджує кров, аби шуміла в голові…
А ненависть – прискорює биття серця і вириває з душі слова, про які ми завтра будемо жаліти…
А ненависть – гірше горілки призводить до дрижання рук…
А як при такому дрижанні сумістити мушку з прицілом?
