14.07.2014 23:11
for all
273 views
    
rating 5 | 10 usr.
 © Олег Буць

Я убитий в Донбасі…

А. Твардовский «Я убит подо Ржевом…»

Я убитий в Донбасі, 

Де зеленеє поле…

Скільки воїнів часу –

У вогні наоколо!


Я не бачив, як падав

Град останній із неба…

Не боявся, не зрадив –

Що душі моїй треба?


Я не чув – додивлявся

Найсолодший із снів, 

Та на мушку попався, 

І на попіл згорів…


І в великому світі, 

Поки світяться дні –

Ні рубця, ані нитки, 

Що збирали мені…


Я – де коренів шила

Чийсь оновлюють прах, 

Я – де з хмаркою пилу

Ходить жито в полях.


Я – де гімн «кукуріку»

Сонце жде з-за гори;

Я – де горді шуліки

Розривають вітри.


Я – де зайчик зі скельця

Річка в коси пряде…

Я – де й мамине серце

Вже мене не знайде…

* * *

Ви, хто зараз живії, 

Оберніться назад:

Перша кров – то на Київ!

Півдня вибухнув град, 


Фронт горів на окраї, 

Як рубець на душі.

Я, убитий, не знаю –

Наш Донбас?

Чи у лжі?


Чи утримали наші

У лещатах війну?

Липень місяць настрашив –

Було все на кону!


Та невже ж було з танків

Не роздавлене зло?

Та невже ж і на Харків

Проривалось хайло?


Ні, неправда! Задачі

Не рішив маніяк!

Ні ж бо! Ні! А інакше –

Навіть мертвому – як?


В нас, що голови склали, 

Є відрада одна –

Ми упали… Упали, 

Та не вмерла Вона.


Наші очі померкли, 

Пломінь серця погас, 

За здоров’я у церкві

Поминають не нас…


Не вцілів навіть волос, 

Нам дітей не плекать.

Хай не чути наш голос –

Але маєте знать!


Ви ж бо мусили, браття

Стать за тих, хто згорів.

Бо безгласних прокляття –

Гірш проклять матерів.


А удома в могилі –

Те, що з поля змело…

Смерть мене обділила

Всім, що потім було.


Та…

що звично і щиро

Ваш продовжує рій –

Все хай буде по вірі –

Вашій вірі й моїй!

* * * 

Браття! Раптом же ви

Й не зі Сходу вступались?

Може, й Вінниця, Львів –

За свободу вмирали?


І в Карпатах ізнов

Рили поспіхом шанці, 

Поки Крим і Дніпро

Піднімали повстанці.


Нам достатньо узнать, 

Що повернення буде!

Ми – пройшли тую п’ядь, 

Дальш котрої – нікуди!


Ту останнюю п’ядь, 

Що коли залишити, 

Ні вперед, ні назад

Вже не можна ступити.


Та, до скінчення віку –

Пересилили лжу!

Закопавши без ліку, 

Вийшли знов на межу.


Може бути. Хай сповниться

Все у гімні святім!

Хай з жалю і від гордості –

Сльози – з Сяну по Дін!


Ви, що ворога рвали, 

Що звитягу несли!

Якби ті, хто упали –

Хоч би плакать могли!


Якби залпи, нанесені

Ворогам відплатить, 

Наші лави небеснії –

Воскрешали б на мить!


О, брати не знеможені!

Лиш тоді уповні

Мали б щастя не сходжене

Ви пізнать на війні…


В нім – частина незміряна, 

У найбільшім із щасть, 

Наша, смертю обірвана

Віра, ненависть, страсть!


Наше все! Не злукавили

У страшній боротьбі.

Все, що мали, поставили!

І – нічого собі!

* * *

Побратими! В війні

Ми різниці не знали:

Хто живі і хто впали –

Були врівні, одні!


Перед нами не винен, 

Хто прийняв знамено, 

Щоб на землю Вкраїни

Не схилилось воно, 


Щоб, як треба, за діло

Кроком дальше віддать

Свою душу і тіло –

Той довіку нам брат.


Я убитий в Донбасі, 

Хто в Криму, хто інде…

Скільки воїнів часу

За майбутнє впаде?


Скільки ляже безцінних?

Скільки треба ще вдів, 

Щоби ворог з-під віника

Із-за Ржева глядів?


Ну а тим, хто наслідують, 

Хто підставить плече –

«Ви живіть!» – заповідую, 

Що я можу іще?


Кожен – благо, чи грішно –

Хай продовжує жить, 

А в житті – це не смішно –

Батьківщині служить!


Берегти її свято, 

Так, як я би зберіг –

В пам`ять воїна-брата, 

Що за неї поліг.


А удома в могилі –

Те, що з поля змело…

Смерть мене обділила

Всім, що потім було…


Та…

що звично і щиро

Ваш продовжує рій –

Все хай буде по вірі –

Вашій вірі й моїй!



12-13.07.2014

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 15.07.2014 19:01  Світлана Рачинська => © 

Почитаю) 

 15.07.2014 18:45  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую! Але, як я вже писав комусь - то просто неперевершена поема Твардовського повпливала. Люблю історію, особливо читати про ту війну. І вже роки в пам"ять були впечатані чеканні

Фронт горел, не стихая,

Как на теле рубец.

Я убит и не знаю,

Наш ли Ржев наконец?

Я чогось думав, що це завершення вірша. Тоді б він був відображенням тупої безпросвітної дворічної м"ясорубки за якісь городи навкруги Ржева. Виявилось - ні. Та й не міг ніхто таке тоді не те що написати - помислити навіть. А коли почув про ро...

 15.07.2014 15:35  Світлана Рачинська => © 

Чудові слова!!! Чудовий твір! Відчувається душевний патріотизм, біль і жаль. А ще віра! Віра у краще! Плюсую! 

 15.07.2014 15:26  © ... => Тадм 

Дякую! 

 15.07.2014 11:45  Тадм => © 

гарно! 

 15.07.2014 11:27  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую Вам за такий теплий відгук. Але не впевнений, що нам зараз треба саме таких творів. Так, серце болить за наших хлопців, що гинуть на Сході, і тому таке пишеться. Але, як подумати, для кого воно? Хіба для тих, хто зараз воює? Згадаймо пісні воєнних років - ще з тої війни. ті, котрі стали майже народні. Про що "Землянка", "Шаланди", "Синий платочек" і т.п. Про дім, про ту, котра чекає. Там і патріотизму такого явного не проглядалось. Але кожен, котрий таку пісню чув, знав, за що він воює... Таких треба зараз і нам. Гумору треба! Хай і рівня Ореста Лютого - але треба! А заспіваєш десь там пісню про Україну, коли він голодний і без броніка - так ще й вислухаєш... Так що - таке треба писати, записувати, в інет викидати, доносити до району бойових дій... А плакати... Справа хороша, але лише про себе.
Так що і Ви над цим подумайте. Я краєм вуха почув, що Ви - музикант... 

 15.07.2014 08:32  Тетяна Белімова => © 

Пане Олеже, декілька разів прочитала ваш твір, за який вам дякую. Чесно кажучи, мало тут бачу від Твардовського - хіба ритм і форма оповіді, тема. А так у вас цілком оригінальний, патріотичний твір. Таких зараз треба нам всім, українцями.
От ви про свого діда так гарно згадували. У мене теж обидва діди воювали, але, на жаль, без жодної подряпини не обійшлося. Мало й прожили - здоров`я віддали за мир. І коли я буває чую, що нас "освободил русский солдат"... нема слів для відповіді! Україна понесла найбільші втрати у ІІ світовій війні із усіх тодішніх республік Радянської імперії. І зараз несе страшні втрати за мир і процвітання у невдячній Європі.
Дякую ще раз! Це важливо! Пишіть! 

 14.07.2014 20:37  Суворий => Аніла Емпл 

Сюди або мені приватно в чат справа... 

 14.07.2014 19:07  © ... => Суворий 

Так, м"ясорубка страшна була! Як і все на тій війні. В мене дід брав участь у штурмі Берліна, так розказував, що за день боїв з батальйону ДЕСАНТНИКІВ (не простої піхоти!) лишилося 30 чоловік. Із 500! А із його взводу - 2! З двох причин.

1. Все управління боєм зводилося до тичка автоматом під ребра: "Впірьод, бандера!" (це особисто до нього, бо він був західняк)

2. В 44-45 роках поповнення приходило - 18-річні хлопаки, що виросли в голодні воєнні роки. І їм перед атакою - 150 "гвардійських" (бо десантура!)...

 14.07.2014 19:07  Аніла Емпл => Суворий 

Добрий день, я хочу щоб ви видалили ще деякі мої вірші, я колись вже зверталась до вас. Мені написати ссилки на них сюди?  

 14.07.2014 18:17  Суворий => © 

"Ржев: Неизвестная битва Георгия Жукова"... Там саме цитували вірш Твардовського і дещо про його участь в боях під Ржевом згадували... 

 14.07.2014 18:14  © ... => Зав`ялова Валентина 

Дякую! Щиро кажучи - хотілося би менше приводів для такої душевності((( 

 14.07.2014 15:51  Зав`ялова Валентина => © 

Щиро, душевно, торкає до сліз... 

 14.07.2014 14:55  © ... 

Шановний пане Суворий! На жаль, в мене нема можливості переглядати відео. Тому, якщо можне, в двох словах - про що воно? 

 14.07.2014 14:53  © ... => Надія Бойко 

Дякую! Мусимо вірити, що - і наше діло праве! І - ворог буде розбитий! І - перемога буде за нами!  

 14.07.2014 13:35  Надія Бойко => © 

Сильно!!! 

 14.07.2014 11:17  Суворий => © 
 14.07.2014 11:12  Тетяна Чорновіл => © 

Е ні! Моє захоплення - саме Вашим твором! Твардовському дяка тільки за те, що надихнув формою...
А Путлер - хай к чорту йде!!!!! :))))))))))))) 

 14.07.2014 10:48  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую! Хоча мушу визнати, що треба ділити Ваше захоплення на 3: ще на Твардовського і Путіна... 
Хоча Твардовський адресував свій вірш (чи то поему - не розбираюсь) все-таки воїнам, що лишились живими по тій страшній війні. І завершав наказом їм. В мене трохи інакше... 

 14.07.2014 10:47  Деркач Олександр => © 

Так, гарний твір! 

 14.07.2014 10:41  Тетяна Чорновіл => © 

Надзвичайно!
Чудовий твір!