Мова, як штани вірогідного противника
Був Союз. І був безмірним!
Вів, і не одну
Із противним імовірним
Ідео-війну.
На військовій кафе-дирі
Лютували – ах!:
– Хто посмів прийти у джинсах?
Ворога штанях?
Капітал з-за океану
Розрізня своїх!
Раз на задниці «Монтана» –
Значить, ви вже – їх!
Був Союз. Горнув до купи,
І приносив страх.
Але впав – боявся дупи
У чужих штанях!
* * *
А у нашій Україні
Відчай через край!
Українці рускі нині:
– Путін! Не чіпай!
Нас ніхто не ображає!
І життя своє!
І російську мову маєм!
І ніхто не б’є!
Що сказати? В супостата
Логіка іна,
Раз ознака в вас примітна
Не у тих штанах…
Кажете – дарма зрівняв я
Мову і штани?
Все зійде, якщо потрібен
Привід для війни.
У Росії всім не капа
Мед по бороді.
То ж як руский де потрапив –
Там він і в біді!
Рускомовний? Значить – руский!
Помочі чекай!
То пусте, що ПУТА дупа
Проситься в Китай!
Рускомовний? З моря, з суші
Прийдуть визволять!
То ж пустіть у вашу душу
Українську, мать!
Щоб зачіпці – неймовірний
Ворог не радів.
І нехай у краї мирнім
Буде – по біді!
20.03.2014
