Богиня війни

Славную Д-30 – витягли зі скрині…

Гаубиця нині – то війни богиня.

Ворога, що злиться, ще застереже!

Де ж ті юні «тридцять»? Сімдесят уже!

Поряд і жерці її – вірная обслуга.

В них багато цілей – вражая потуга.

Хоч богині служать, але не святі, 

Тільки їм, як образ – прапор на щиті.

Вічний, синьо-жовтий і несамовитий, 

Порохом пропахлий, кулями пробитий.

Помагає війську та й до свого дому –

З прапором вернутись. Також зі щитом.

Люди були мирні, а тепер солдати.

Не хотів ніхто з нас краєвид міняти…

Та загнали ворога у кору землі!

Шкода лиш – облізла фарба на стволі…

Техніка надійна – просто нереально!

А будемо жити, раз відкат нормальний!

Зрадникам – фугаса у казенник-зад, 

Щоби знав, паскуда, що таке відкат…

Чим же ми опишемо шлях до перемоги?

Кому ми розкажемо – вразливі і боги?

Як ми цілі прийдем в свої мирні сни?

Душі наші вічно вже – у богів війни…

Як від неї, вбитої, сталось, відступили, 

Знявши з панорами цілого приціла –

Хтось із диму виніс в зранених руках

Ледве не забутий з гаубиці стяг…

Хлопці, ми вернемось – з нами вищі сили!

Пройдем ті дороги, де ми вже ходили, 

Гордо пронесемо наші прапори!

Бог війни наш батько!

Банник догори!

22.08.2014