ЕКСПЕДИЦІЯ НА КРАЙ СВІТУ
EKSPEDITIONEN TIL VERDENS ENDE
ШВЕЦІЯ - ДАНІЯ, 2013
Режисер:
Деніел Денсік
Сценарій:
Міхаель Гаслунд-Крістенсен, Деніел Денсік, Янус Метц
Оператор:
Мартін Мюнх
Монтаж:
Пер Сандгольт
Музика:
Мадс Гелдтберґ
Продюсер:
Міхаель Гаслунд-Крістенсен
Компанія-виробник:
Haslund Film спільно з / in co-production with BeoFilm, Garagefilm International AB
25 жовтня 2014 року у Києві стартував щорічний кінофестиваль «Молодість». Бюджет цього відомого й очікуваного мистецького дійства нині більш ніж скромний у зв’язку із ситуацією в країні (воно й не дивно, добре, що й за таких умов фестиваль відбувся), тому особливого вибору картин нема. Якщо ви не цікавитеся життям повій, вас не обходять проблеми секс-меншин і особливості статевого дозрівання (чи перезрівання?) підлітків, а також ви не належите до дитячої аудиторії, фільми якої мають свою специфіку, то відшукати для себе щось путнє серед пропонованих картин буде вкрай важко. Кінофільм, який би варто було й хотілося б переглянути – «Турист» (Швеція), призер позаконкурсного «Особливого погляду» і номінант на «Оскар» від Швеції, - чомусь «опинився» у кінотеатрі, куди доволі важко дістатися навіть за київськими мірками. І все ж при перегляді програми із пропонованими стрічками, яка досить часто рясніла трейлерами (тобто, по суті можна було скласти бодай поверхове уявлення про картину), вдалося відшукати кіно, гідне перегляду. Пейзажі Гренландії, якими ряснів відеоряд від «Експедиції на край світу», причарували з першого кадру і вже не відпускали (варто відзначити, забігаючи наперед, що хоча б ради краси й первозданності природи варто переглянути цю стрічку).
Яким він є, той самий кінець світу, зазирнувши за який (чому б і ні?) можна побачити слона, що стоїть усіма чотирма ногами на спині гігантської черепахи і тримає наш світ, а краями стікає надлишок води з річок – морів – океанів? Закрайсвіття – це дивовижна земля, порізаний фіордами, обрамлена вічними льодовиками і горами, де серед лишайників і бурого моху бродять сумовиті вегетаріанці вівцебики й агресивні солодкоїжки білі ведмеді (а ще водяться сотні видів риб, що деякі з них ще й досі не відомі науці, не описані і не названі).
Стрічка має дивну, як для твору мистецтва, структуру (якщо її взагалі можна назвати мистецьким, а не науково-популярним фільмом) – імітує наукову розповідь про щорічну літню експедицію до Гренландії з тієї відмінністю, що зйомки ведуться не у документальному, а все ж у художньому режимі, а ролі учених виконують актори.
Картина особливо не перевантажена різними науковими заморочками - гіпотезами - обрахунками, вона більше видовищна, ніж інформативна, проте основний посил зчитується досить легко (може, саме такою й була авторська задумка?). Сугестія цього послання очевидна: глядачу навівається думка бережного і ощадливого ставлення до природи і її ресурсів. Адже природне середовище – це наш спільний дім із багатьма біологічними видами й підвидами, макро і мікроорганізмами, і людина у цьому процесі безперервного існування життя на землі (за всією поваги і пієтету) – лише епізод. Для переконливості судження наводиться сумний досвід існування динозаврів, історія якого у тисячі разів перевищувала період існування людства на Землі, а скінчилася досить сумно й майже водночас. Тобто, «шануймося, бо ми цього варті!» - промовляє саме собою до всіх і до кожного, хто переглядає «Експедицію на край світу», чому не в останню чергу сприяють філософські роздуми і відступи, якими рясніє стрічка. Фактично, кожен із учасників експедиції представляє свою міні-теорію, долучаючись до максі-філософії команди.
До певних недоліків фільму можна віднести абсолютну безконфліктність його сюжетної канви, що видається дивним з огляду на те, що людям властиво з’ясовувати стосунки навіть без особливих на те причин, лиш тільки вони опиняються сам на сам у замкненому просторі досить тривалий час (експедиція до безлюдних місць як формат закритого існування цілком вписується у цю концепцію). Натомість учасники експедиції толерують і потурають слабкостям одне одного, а дискусії провадять чемно і аргументовано, що відгонить якимось соцреалізмом з його прагненням ідеалізації і «притягування» дійсності під заздалегідь визначений «план».
Також серед хиб кінокартини можна назвати абсолютну відсутність якоїсь історії особистісних взаємин, хай би навіть у якомусь примітивному стані. Фільм розгортається як хроніка, що, зрозуміло, є спеціальною настановою: так як починається картина кадрами наближення до Гренландії, так вона й уривається, залишивши корабель із ученими на виході із вод цієї дивовижної землі у холодних лещатах криги (судно застрягло і оскільки не є криголамом, то швидше за все, доведеться чекати професійної допомоги). Такий формат обрали для «Експедиції на край світу» і нічого тут не вдієш.
Найбільший інтерес, певно, викликає спостереження за білим ведмедем, який зумів «відкрити» будиночок із реманентом і найнеобхіднішими речами (у тому числі, із харчовими запасами) і перетворити його на місце власної дислокації – такий собі євро-барліг. Спостереження за іншими не чисельними біологічними видами, звісно ж, програє у порівнянні із цим дивним «сафарі». Певно, найбільш цікавим наступним кадром для осмислення будуть бактерії, на які можна буде поглянути крізь мікроскоп одного із учасників експедиції, аби переконатися, що життя – нескінченний і багатогранний процес. А може, це буде видиво гігантської веселки, яку побачищ лише тут – за краєм світу.
Фільм можна рекомендувати для перегляду усім без винятку віковим категоріям, а особливо тим, хто цікавиться природою, залюблений у її красу і гармонію (адже нема нічого більш довершеного у цьому світі за витвори природи).
Бажаю приємного перегляду!
Київ, 29.10.2014
