Ейхорнія
з рубрики / циклу «Літо»
Сьогодні був хороший, світлий день.
І ранок теж. Хоча не встигнув з часом.
Не було див – окрім твоїх пісень,
І неба, що згубилось в хризопразі.
А ще було так світло на душі,
Що їй надовго відібрало мову.
Жовтіли непомітні спориші.
Розкрилася ейхорнія казкова.
Я думала спочатку, що це сон,
Бо там цвіте і папороть, і туя.
Якщо ж дістанеш хоч один бутон,
То я тебе, можливо, поцілую…
Але – дивись! Вода – мов крижана,
Ейхорнія – далеко і глибоко!
Не лицар ти, не дама я твоя,
Отож тобі даремна ця морока…
Сама не хочу в воду я, хоча
Заради Неї можна й на край світу.
Аж надто вчарувалася душа
Оцим лілово-білим дивноцвітом.
