09.01.2015 15:04
Без обмежень
338 views
Rating 5 | 3 users
 © Микола Васильович Снаговський

Іспит з української

Харків. Середня школа. Класна кімната. В ній – учні, члени екзаменаційної комісії, батьківської ради, вчителька української мови.

Завідувач навчальної частини, представивши всіх їх, вийшов.

– Уважаімия рєбяти і дзєвушки! Целий гот я учіла вас украінскому язику. Тєпєря вам будєт екзамєн – серйознає іспитаньє. Долго нє будєм гаваріць, патаму шта я вас раньше кансультіравала. Тоість ви фсьо знаітє. Ітак, пєрвая четвьорка может астатца. А єслі кто бес падгатовки, то пусть пять челавєк астануца.

П’ять учнів залишилося, решта повиходили.

– Прашу, уважаємия, тєпєрєчкі ви можете вибрать удобния вам места і наблюдать за ходом нашева екзамєна, – звернулася вчителька до представників екзаменаційної комісії та батьківської ради.

Ті повсідалися. Вчителька дещо хвилюється, але помітно, що не хоче опростоволоситися.

– Дик кто жа ето із вас смєлий бес падгатовкі вот так падайти ко мнє, тоість к даскє, і начать атвечать? – запитала вчителька.

З-за парти вийшов хлопець.

– Ти-и-и, Максімєнко! Вот нє ожидала!.. А ти уфєрєн?..

– Так! Майже впевнений, – відповів учень.

– Што ш пасмотрім, какой ти впевненай. Учті, к пєрваму бальшия трєбованія.

– Авжеж!

– Шта? Ах, да, «канєшно»... Ну шта ш, бярі білєт.

Учень взяв білет, назвав його номер і вголос прочитав усі запитання. Відтак повідомив, що готовий зразу відповідати на будь-яке.

– Ди вот так па парятку і атвечай.

Хлопець відповів на усі запитання, навів приклади, що треба було, написав на дошці.

– Ну шта, Максімєнко, удівіл ти мєня, Максімєнко! Двєнадцать балаф заслужил, – мовила учителька, – можеш ітті.

– Так хто ж навчав, – скомпліментував Максименко учительці.

Та навіть зашарілась.

– Кта слєдующій? Кта уже гатоф атвечать? – звернулась вона до тих, хто готувався за партами.

Одна дівчина підняла руку.

– Ой!.. Катьонкіна!.. Падхаді! Атвєчай. Атвєчай нє хуже Максімєнко. Он атвечал атлічна. Паетаму Максімєнко паставлєно двєнадцить балаф.

– Так хто ж навчав, – скопіювала дівчина комплімент Максименка.

А потім сталося те, чого ніхто не очікуавав. Дівчина, раптом, напевне сама до того будучи як слід не готова, запротестувала. Запротестувала достатньо своєрідно і ризиковано, зважаючи на іспит.

– Я постараюся відповідати не гірше Максименка. Можливо, ви й мені теж поставите високий бал, як Максименку – мовила вона, наголошуючи на закінченнях прізвища хлопця.

До вчительки не дійшло.

У класі – прихований сміх. З вуст представників – теж.

Вчителька заклякла. Зробила паузу. Зосередилась.

– Гм!.. Зачитуй вапроси і атвєчай. А папугайнічать не нужно, – спробувала вчителька свою поразку обернути на такий собі жарт.

– Стоп! Стоп! Стоп! – раптом вигукнув хтось із присутніх представників екзаменаторів чи членів батьківської ради. – Я вважаю, що ця учениця двома своїми реченнями сьогодні здала весь іспит з української мови. А вчителька... А вчителька його... завалила.

Дівчині, справді, поставили дванадцять балів.

Зо вчителькою був скандал. Великий. Зам’яли. Але її не звільнили, тому що була коханкою дуже впливового цабе.

Вона, часом, не у вашій школі зараз викладає?


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.01.2015 13:50  Ігор Рубцов => © 

А я свій іспит перескладав... через чверть століття. У школі мені поставили трійку. Правила я не всі пам`ятав, десь був не надто впевнений. Як казала вчителька: "Трохи на четвірку не вистачило". Значить, трійка з плюсом (чи четвірка з мінусом?). А три роки тому я подарував із вдячність своїй вчительці збірку віршів, де й моїм знайшлося місце. Вона вчила на совість, дала мені мову, єдину, що її люблю, хоч ріс у іншомовному суспільстві. 

 13.01.2015 10:21  © ... => Деркач Олександр 

Щиро дякую за відгук, шановний Олександре! 

 13.01.2015 10:20  © ... => Зав`ялова Валентина 

Хоч у житті я сміюся мало, надто останнім часом, але ось такий гумор, як Ваш, мені довподоби! Тож я навіть по-доброму чмихнув! Щиро дякую за оригінальний відгук!!!
У с п і х і в ! 

 13.01.2015 10:16  © ... => Суворий 

Епізод списаний, хоч як прикро, з натури. Тому й завершення таке: згадка про... як про коханку. До речі, кажуть, нещодавно "папік" взяв її ближче до себе. 

 10.01.2015 07:58  Деркач Олександр => © 

так, є такі) 

 09.01.2015 21:51  Зав`ялова Валентина => © 

Атличнае апавидання! Дякую, МиколО ВасильовичУ! 

 09.01.2015 16:36  Суворий => © 

Насправді Ви зачепили значно глобальнішу проблему ніж просте нерозуміння мови. Це проблема знаходження певних людей не на своєму місці. Багатьом не варто довіряти бруківку мести, а вони навіть буває обіймають високі керівні  посади.

Згодавши про коханку, Ви, я так розумію, хотіли геть скоппрометувати головну героїню фейлетону. Але ж у багатьох таких же реальних персонажів є діти, що вчаться на платному, сім`ї, батьки інваліди. Не можна рубати з плеча таких педагогів, тим більше, що толкова дитина й сама вивчиться, а дурневі хоч кіл на голові теши... Гуманізм і кумівство ніколи нікому не дасть вивести Україну з тупика...

Публікації автора Микола Васильович Снаговський

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо