«Як вивернути сферу… навиворіт?»
«Як вивернути сферу… навиворіт?»
Цю фразу я прочитала на сусідському смартфоні у вагоні метро.А й справді, як її вивернути? Придивилась до тексту на маленькому екранчику. Складно… Незрозуміло.
Легкий спосіб, як зробити це, подумалося, знають… наші можновладці. СПОСІБ надзвичайно простий: вивернути народові руки! РАЗ – і новий ЗАКОН. ДВА – і нові ТАРИФИ. Три… Але – усе по порядку. Ось дві маленькі історії, очевидицею яких я стала цього літа. Вони – про медичне обслуговування в Україні. Оновлене, мовляв. Скажу наперед: йдеться про МЕРЗОТНЕ ставлення до людей – з боку лікарів. Нас цим не здивуєш, у Радянському Союзі прожили півжиття. Але на тлі нововведень, які нам підносяться владою, як беззаперечне благо, усе виглядає ще більш невтішно.
Моя знайома змушена була покласти свою десятирічну дочку до лікарні. Дитину вкусила якась комаха і ранка загноїлася… Робили навіть операцію – під загальним наркозом. Було це на Червоному хуторі, у міській лікарні, в хірургічному відділенні. Мама дівчинки з обуренням розповідала мені згодом:«Зайшли до палати. Усе обідране, старе. Задуха. Простирадла тхнуть… сечею…»
Лікар, якому мати маленької пацієнтки простягнула купюру в 500 гр., презирливо скривив рота: «Медсестрі віддайте!» Мовляв, чому більше не дасте?
Приїхала додому змучена, знервована. В серцях каже: «Та нинішнього мера гнати треба!»
Ось так у «маленької людини» народжується СВІДОМІСТЬ. Усвідомлення того, що вона не хоче, аби у такий спосіб лікували її дитя. Усе починається з того, що залякана або спляча непробудним сном ДУША людська раптом відчуває ПЕРШУ ЕМОЦІЮ. БОЛЮ.
А далі – гірке й болісне пробудження породжує крик:«Панове можновладці, нехай би так лікувалися ваші жінки і діти!» Але ті – за глухою стіною відчуження. Народжують вряди-годи в Америках, там і громадянство при народженні отримують. Наших людей мають за мешканців резервації… Яку можна грабувати як завгодно.
Історія друга. Вона за торкнулася мене особисто. Я тепер знаю, що таке безсонні ночі, страх за рідну людину.
…У поліклініці, куди ми звернулися, оформили все як слід: новоявлену декларацію, угоду з лікарем і т.п. Проблеми почалися практично одразу після підписання усіх документів. «Сімейний» лікар, який мав би врахувати усі діагнози пенсіонерки, виписав їй… стероїдні уколи для зняття невралгійних болей. Заплатили 500 гр. За «лікування». З кишені пенсіонерки.
Люди старшого покоління свято вірять офіційній медицині. Купили усі необхідні ампули, знайшли медсестру, яка почала робити уколи. Вдень болі стихали, вночі починалися знову. Окрім того, почалися дивні «побічні явища»: то зашкалює артеріальний тиск, то серце «лихоманить». Навіть психічні прояви – незрозумілі, лякаючі… Не закінчуючи «курсу терапії», вирішили відкинути його. Заввідділенням, більш досвідчений лікар, призначив інші уколи, не такі шкідливі. Знову – за рахунок пацієтнки. Я постійно дивувалася – протягом двох місяців (!): а де ж, власне, саме лікування??
Між тим, «нашого» сімейного лікаря кудись перевели, і ми лишилися взагалі без шансу отримати направлення в лікарню, де – за порадою сусідки (!), яка сама вилікувалася від цієї напасті – ставлять крапальниці, здатні реально допомогти. Поліклінчне «начальство» заявило категорично: отримаєте направлення лише за два тижні, коли призначать нового «сімейного» лікаря. Підсвідомо вгдувалися наміри: «підмажете» – отримаєте спасіння від хвороби раніше.
Між тим, хворій не ставало краще. Вночі болі ставали нестерпними… Почали шукати в Інтернеті – докладно про цю напасть. Знайшли якісь вправи, перелік симптомів. По цих «маячках» – мов корабель уночі – знайшли приватну клініку, відносно недалеко від помешкання хворої: чисто, затишно, ціни не зашкалюють… Лікарка уважна, привітна.
ТО ЯКУ ТАМ «МЕДИЧНУ РЕФОМУ» ви замісили, «добродії» ви наші? Нехай би вас чорти отак лікували у пеклі! НІ, МИ НЕ ВИМРЕМО, не хвилюйтеся. ВИЖИВЕМО. Мої предки окупацію більшовиків пережили у Києві, далі – фашистську окупацію… Ми загартовані отими «експериментами». І наші предки з Того Світу нам допомагають, бо пішли з життя СВЯТИМИ ТА БЕЗГРІШНИМИ.
Запам’ятайте це, панове «реформатори»!
