Думками навиворіт
Категорично НЕвірш
безсовісно-настроєве)
Отож, залишаю позаду валізи речей
Давно не потрібних, скидаю пошарпані мешти,
І раптом купую квиток десь до літа. «Без решти», -
Я прошу на касі. І наче сповзають з плечей
Нав’язливі привиди «мушу» й «потрібно». Нарешті!
Зі мною просилися кілька не стоптаних рим.
Я все відмовлялась, та врешті здалась їм на милість,
Мабуть, остаточно. А ті, лиш відчувши можливість,
Розвели гармидер в моїй голові! /Поміж тим,
Чого ще чекати? Я знала про їх хворобливість…/
Компанія ця, як завжди, корчить безліч гримас,
І часто впадає у сплячку /від мене/ навмисно.
Та, що не кажи, а без неї – нудьга! Тому, звісно,
Коли прокидаються рими, беру про запас
/Хай навіть від їх вітражів в голові стає тісно/ .
Тепер маю вжитися з ними, інакше – ніяк
Не буде мені відпочинку: подряпають душу,
І будуть трусити свідомість щомиті, як грушу,
Допоки папір не прийме моїх римодрузяк
Стрункими рядками віршів… Їм піддатися мушу:
Квиток у кишені – до літа чекає літак,
Готовий до зльоту. Я знову пакую валізи,
Де кожна із рим влаштувалася /хоч і без візи/
Нахабно, як вдома. Але ми - разом, позаяк
В мені зародилися нових віршів прес-релізи)))
.gif "{#}")
