Іще не осінь, та вже й не літо…
з рубрики / циклу «Про Україну»
Іще не осінь, та вже й не літо…
Так скиглить, знаю, мабуть, півсвіту
А нам би осінь, але без крові,
Щоб кожний воїн в своєму домі
Стрічав схід сонця, радів дощинці,
Води міг спити прямо з криниці
Щоб мати сина діждалась кожна
Й вже не молилась: «Спаси, як можеш…»
Щоб батька діти знали не з фото
Й питали в нього одвічне «Що то?»
Хай буде холодно. Навіть дуже,
Але без пострілів, адже калюжі
Вони підсохнуть – відомо точно,
А сльози – ні. Й молодиць, й дівочі
Тож хай хмарини на небі будуть
Лиш тільки б знати, що шлях забудуть
Всі «миротворці» в нашу країну
Й війна скінчилася в Україні!
Миргород, 18.08.2014
