28.08.2019 15:13
Без обмежень
45 views
Rating 5 | 2 users
 © Суворий

Дещо про штунду

часопис "Правда" т. IV, в. X, Львів, липень 1889 р

Про існування штунди уряд довідався, здається, тільки р. 1870; принаймні я не відаю, що б раніше вживали проти неї яких за­ходів. Від р. 1870 починають викореняти штунду звичайними за­ходами : бійкою, тюрмою, засланням, хоч де-не-де показується щось похоже на місіонерство. Одним з таких місіонерів в Київ­щині вважають Володимира Терлецького. Обїхавши два чи три таких повіти, де була вже штунда, Терлецький подав до Генерал- Губернатора кн. Дундукова таку пораду, що навіть півурядовий «Кіевлянинъ» визнав її нелюдською. Порада Терлецького про штунду, як і думки тодішнёго Київського митрополити Арсенія, варті того, щоб спізнати істоту їх. Митрополит, друкуючи свої думки, не підписався під ними; але усі відали, хто автор статті в 2 ч. „Трудовъ Кіевской духовн. Акад. 1875“, написаної взагалі проти сектярів. Чернець Терлецький спостеріг, що штунда виро­сла на ґрунті політичних ідей, котрі „легко простаються по краю, обуреному такою силою полїтичних повстань". Вважаючи, що штунда і з політичного і з морального і з релігійного погляду вельми шкодлива, Терлецький радив усіх штундових виселити з України аж за Кавказ в Азію. (Див. Суд. В. N. 73. р. 1875). А митрополит Арсенїй радив усіх сектарів (таких в Росії ка­жуть більш 15 мільйонів, поселити десь в одній країні і поло­жити межу, щоб за неї сектарі не переїздили і ні з ким с пра­вославних, опріч духовенства і урядників, жадних зносин не мали і нарешті заборонити сектарям купувати або наймати землі, во­лодіти млинами, заїжджими дворами і заводами. Тоді в Росії ще не віяло сучасною реакцією і поради Терлецького і Арсенїя пішли по вітру. Одначе адміністрація, духовенство і суд пильнували ви­коріняти штунду; адміністрація набивала штундовими тюрми, а духовенство... Та в одному судовому процесі в Одесі проти штундових виявилося, що піп, усовіщуючи штундових, вернутися до православія, бив штундових долонями по лицю і сік різками. Таких випадків по Херсонщині` можна нарахувати сотнї. Часом слідство і суд над штундовими тяглися так довго, що штундові і вмирали в тюрмах. Судові процеси виявили, що сільска і інша поліція під’южувала і народ бити штундових, руйнувати їх оселі і т. ін. Одно слово рр. 1872—77 були часом таких утисків над штундовими, що справді штундові походили на мучеників. Одначе через те штундова наука не зникала, а ще більш просталася: штундові прямо говорили: „Огню огнем не тушать; куди нас же­нуть, там ми протоптуємо стежку; чим більш нас мордуватимуть, тим більш розростатиметься наша наука" (Див. От. Зап. 1878 N. 5). Херсонський (нині Варшавський) єпископ Леонтій кілька разів заходжувався їздити по селах, заводити с штундовими богословські дебати і привертати „отпадшихъ" до православія; та всі заходи його кінчилися на тому, що він, передавав штундових в руки поліції.

Року 1878 помічаємо, що утиски урядові ніби притихають; мабуть сам уряд того часу доміркувався, що мордуванням нічого не вдієш, а треба інших заходів. Бійка штундових, закидання їх по острогах, процеси і заслання притихли були і в справозданнях адміністрації штунда почала зникати. Напр. р. 1880 прокурор Сьв. Синоду Побідоносцев, будучи у Києві, запитав консисторію: скільки в Київщині штундових? Консисторія відповіла що тілько... два (Див. Кіевл. 1880). Здавалося, що ліберальні „вѣянія" обізвуться і на штунді. Так гадали і самі штундові, найпаче, коли новий царь видав маніфест про полегкості задля раскольників. Вирядили було штундові й депутацію до царя прохати, щоб не гнобили їх і не боронили сходитися на молитву; але депутації тієї до царя не допущено і небавом Толстовсько-Побідоносцевська реакція чорною хмарою спустилася і над штундовими. „Мѣропрятія" знов пішли кружити разом з тюрмами, процесами, місіонерством і заслан­цями, виступив викоріняти штунду і військовий суд. Київський ґенерал-губернатор Дрентельн звелів кількох штундових судити військовим судом... Одне слово, утиски воскресли з силою геть біль­шою ніж перш. Що до місіонерства, так з його опріч шуму досі нічого не виходило. Найбільш зо всіх наглумилися штундові з отця Івана Наумовича. Запевнившись, що не з його головою привертати штундових до православія, о. Наумович, мабуть, відрікся від мі­сіонерства.

З усього одначе знати, що уряд, найпаче вища духовна адмі­ністрація піклується, яких би заходів ужити, опріч різок, тюрми і заслання, що б не давати простатися штундовій вірі? Про се Синод розіслав через єпископів до всіх українських попів, аж десять пунктів, питаючись „щирої поради". Мені доводилося самому читати, а ще більш — чути від людей, що більшість українських попів, перше усього радить проти штунди освіту, ведену в школі і в церкві (в проповідях) народною мовою. Та, ледве чи послухав петербурський Синод такої розумної поради. Певна річ, що тут зараз спостереже „політику", і коли не „польську інтригу" — то вже-ж невідмінно „сепаратизм". Цїкаво буде нагадати тут, як під час „либеральныхъ вѣяній" духовна преса російська висловилася про уживання в церковній проповіді народної мови. Треба сказати, що уживати в проповіді народної мови („простонародного нарѣчія") заборонено попам ще в 1860 их рр., аж під час „вѣяній" 1879—1880 р. иитання це знов виплило в сьвітьскій пресі, а за нею вже обіз­валася і преса духовна. „Церковно-Общественный Вѣстникъ" (N. 148 р. 1888) жалувався, „що Українець і досі не має спроможності молитися, слухати проповідь і читати св. книжки рідною мовою; далі радячи, що б уряд дозволив уживати народну мову, як зброю проти штунди, часопис зараз же додала, що це не значить, що вона радить признати за українсько-руською мовою права горожанські. На цю пораду перш за всіх обізвавсь орґан духов­ного уряду тієї країни, де найбільш розгорнулася штунда. „Кіев­скія Епарх. Вѣдомости" (N. 4. р. 1881.) почали доводити, що в про­повідях зовсім не треба вживати народної мови, бо для того зручнїша великоруська і її селяне наші добре розуміють. Вже-ж після цього нема на що подавати зразки думок тих духовних орґанів, що видаються поза Україною. Лїпше буде вдатися з пи­танням: чи треба викореняти штунду силоміць? чим вона і кому шкодить? На це питання потроху відповідає те, що промовлено вже в першому листі; але опріч того можна додати ще де-яку подробицю про житте і звичаї штундових.

Кожен, хто спостерігав штундових, відає, що в житті родин­ному вони поводяться так любо та мило з такою згодою, що ліпше й бажати не можна. А про відносини їх в загалі до людей свідчить та заповідь, що наказує їм зодягти не одягненого, наго­дувати голодного, запомогти недужому і т. д. „Хто хоче старши­нувати, нехай буде усім слугою". От ця Христова наука, взята штундовими з Євангелії св. Марка, скрізь панує у них. Задля запомоги братам у штундових є громадські каси. Додам ще, що горілки штундові не вживають; лайка, сварки, бійки, так само божіння поміж штундовими не почуєте. Моральний, духовий і еко­номічний побит штундових стоїть геть ліпш ніж побит православ­них. Доволі можна б назбирати доказів того, що привід штундових добре впливає на моральність і тверезість православних. А що до покірливості урядові, то про це нема що й говорити! Нїхто не зазнає жадного Факту, що б штундові „сопротивлялися властямъ".

Таким чином в штундовій науцї, в звичаях, життю штундових не можна знайти нічогісенько такого, щоб шкодило і інтересам краю, або держави, або хоч яким будь інтересам урядовим, опріч інте­ресів попівської кишені. І певна річ, що сам уряд і духовенство своїми утисками і гнобительством тільки запомагають штунді ще більш ширитися. Штундову науку треба вважити за останнє слово українського народного раціоналізму, того раціоналізму, що не руйнує, а творить, будує, тим то й боротися з ним, коли вже є охота боротися, треба відповідними йому заходами світу, а ще ліпше признати його як цілком лоґічний добуток усієї суми тих життєвих обставин, до яких привело українсько-руський народ „общерусское благо".


Яків Сопун.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.08.2019 14:56  КАЛЛИСТРАТ => Каранда Галина 

"Десь в душі я теж віруюча."


+++ )))  Мой правильный дед говорил: "Если хочешь обратиться к Богу помолись ему в душе своей и он тебя услышит. А в церковь можно и не ходить, там разные люди собираются"

По-поводу разных людей я узнал больше, когда мой знакомый депутат ВР восстанавливал церковь и за чьи деньги )))


"Ті євангелісти, яких я знаю, описують бога, як досить емоційну особистість, яка дуже любить (аж до вимагає) постійних пісень .... "


Пани Галина это был "001 Квартал" )))))

А у нас нынче уже "95", значит время идёт и, вот только что  сегодня, как мы сдали им свою страну в аренду.

Особенно мне понравилось, когда старый еврей Иоффе разрешал щирым украинцам начинать свою жизнь по-новому. Класс - да! )))))

 29.08.2019 12:52  Каранда Галина => Ігор Рубцов 

Абсолютно згодна. Може, колись доросту. Але точно сама, а не в натовпі славлячих... 

 29.08.2019 12:50  © ... => Каранда Галина 

Не затівали, бо непідйомна була задача... Повірте, не через гуманізм та доброту. Зрештою потім все потроху надолужиди... 

 29.08.2019 12:47  Ігор Рубцов => Каранда Галина 

Не заглиблюючись у Біблію, Ви вже інтуїтивно відчуваєте, що Бог не може бути дідусем, який усміхається у вуса, коли Йому з табуретки декламують віршика, або галасливо славословлять. Якщо ми, люди, цінуємо щирість, а не епатаж, тим більше Бог. Людина не рятується тим, що вона стоїть у потрібному натовпі і у потрібний час. Власне, гріх не що інше, як відсутність довірливих стосунків із Богом. Нашого світу давно не було би, якби ми були шматком м`яса для Бога. Але не люблю казати що хтось неправильний християнин, а я правильний. Дивлячись одне на одного, ми ніколи не знаємо, наскільки людина компетентна, а головне, наскільки вона щира. Тому у всі часи Бог наголошує, що Його Слово звернене до нас, щоб у ньому ми шукали відповіді. Слово є точним мірилом і у ньому є як буквальні поняття, так і символізм. Досліджуючи, розберетесь з молитвою, бо Хто був справжнім Автором, Той і допоможе зрозуміти. 

 29.08.2019 12:14  Каранда Галина => © 

Ну, христові ж походи не православні затівали наче... не будемо на них зациклюватися))))
Людині досі потрібен хтось, в кого можна просити захисту. Хто любить її завжди. І готовий надати їй вічне блаженство. І завжди знаходяться ті, хто вміло використовує цю людську потребу на свою користь.
А кілком між очі - це вже інша людська потреба... її також використовують. Іноді - ті самі люди, що і в першому абзаці.
Хоча десь же в Біблії написано наче, що богу посередників не потрібно???? 

 29.08.2019 12:06  Каранда Галина => Ігор Рубцов 

Добре.

Ті євангелісти, яких я знаю, описують бога, як досить емоційну особистість, яка дуже любить (аж до вимагає) постійних пісень славлення, бажано - групових... а ще говорять, що на тих, хто "не прийняв Христа" (не пройшов їхнє водне хрещення), бог дивиться, як на шматок м`яса... а так - да. Вони дуже люблять людей. Особливо тих, хто збирається групами, плескає в долоні та співає пісні славлення...правда, самі ж розказують, що серед тих людей з їхньої церкви не всі хороші і істинні, але вони однак їх люб...

 29.08.2019 11:48  © ... => Каранда Галина 

Не великий знавець в цій справді цікавій темі... Але, як бачимо, щоб отримати кілком між очі від православних братів не обов`язково бути євреєм.

Всі проблеми, якщо вони існують, однозначно зашиті в абсолютному небажанні православних толерувати інші релігії. В тому числі й тих похідних від того ж православ`я, що з`явилися в результаті історичних розколів...

 29.08.2019 10:59  Ігор Рубцов => Каранда Галина 

Натрапив на цю цікаву статтю і обговорення. Оскільки я є саме цією штундою, то маю якось реагувати. Автор цитує резюме, після якого дійсно хочеться спитати: якщо спосіб життя штунди є взірцевим для суспільства, тоді за які злочини їх переслідують? Висновок простий. Я коротко поясню різницю між традиційним християнством на нашій території і протестантизмом, хоч, як Ви розумієте, традиційність в самому слові містить підказку і як у нас православ`я вважається традиційним настільки, що нерідко людина і не знає,...

 29.08.2019 09:35  КАЛЛИСТРАТ => Каранда Галина 

Да немцам оно зачем, они и так, в основном протестанты, не считая католиков, а это адаптация к местным условия разумного, доброго, вечного ))) 

 29.08.2019 09:30  Каранда Галина => КАЛЛИСТРАТ 

"Штундизм — застаріла, історична, народна назва протестантів в Україні, новонавернених з українців, а також інших національностей, окрім німців. "

?

 29.08.2019 09:18  КАЛЛИСТРАТ => Каранда Галина 

"..Штунда, певно, більш раціональна."


Та это да )))

Если они произошли от немецкого слова, так порядок там точно будет)))

Полагаю, что это влияние немецких колонистов, которых матушка Екатерина заселила в Таврическую губернию. Помню,  их ещё при Никитке (Хрущеве) гоняли, не нравились они коммунистам, да и кому понравится немецкий орднунг? Скучновато-с, господа )))

 28.08.2019 17:44  Каранда Галина => © 

Тема мене цікавить давно.
Спершу, глянувши на назву, подумала, що це буде ваша власна публікація. Хотілося б почитати саме ваші думки з цього приводу.
Стаття цікава. І дійсно - нащо б уряду боротися, якби не відкат з церковної каси? Вони ж стверджують, що начальство - від бога, його потрібно слухатися і за нього молитися... ідеальні громадяни при будь-якій владі...
Стикаюся з цим явищем і людьми постійно, але внутрішньо однак не розумію і не сприймаю.
Хоча... я й православних не дуже розумію... от сьогодні, наприклад, свято в честь того, що людина померла...причому католики це свято також відсвяткували 2 тижні назад... Штунда, певно, більш раціональна. Але мені не вгодиш... геть зіпсована... 

Публікації автора Суворий

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше