Українським москалям
з рубрики / циклу «Про долю»
Телефонував мені дядько з Москви,
Жартуючи каже: «Що там, хохли?
Чи не катують вас кляті бандери?»
«Що ви плетете? Це все химери,
Ми – українці, – кажу стисло й ясно, –
«Геть москалів!» – це наше гасло.
Ми українці – вільний народ!
Досить нам путінських перешкод.
Наше коріння – міцне, мов граніт,
Бачить це Бог, бачить весь світ!
У нас – наше сонце і наші квіти,
Ми вміємо жити, щедро любити.
За край свій життя віддають юнаки,
Які там бандери, дядьку? Плітки!»
«А нам телебачення інше торочить,
Бандери ідуть, усе кровоточить…»
«Не наша війна! Вам час зрозуміти.
Ми хочемо миру, у злагоді жити,
Свій край залишили ви вже давно,
Багато води з тих часів утекло.
Ваше коріння там вкоренилось,
Де підлість і зло давно поселилось.
Ми розмовляємо різною мовою,
Хоч наша дружба була чудовою...
Моє коріння – міцне, мов граніт,
Тут Батьківщина, тут мій весь рід,
Я не продамсь за російські рублі,
Вклонюсь низенько рідненькій землі.
В кожного думка – своя, я з тим згідна.
Наша розмова, все ж таки, плідна,
Сьогодні ми гарно, скажу, спілкувались,
Щоб ви бандерів геть не жахались.
Ми вільний народ, ми – Україна,
Сто раз кажу вам: єдина, єдина!
Москалі українські, здорові бувайте!
Звідкіль ви родом, не забувайте».
м. Славута,
