Червоний "рай" у Великій Україні: 1200 розстрілів щомісяця
16.03.1930 | № 10Щомісяця розстрілюють 1200 людей. 30.000 людей із України вислано на Соловецькі острови.
І знов страшні вісті! Останні вісті з радянської України кидають світло на страшне положення українського населення. Не тільки сама „українська" влада знущається там над нашим народом, а й різні більші й менші комуністичні „диктатори".
Скаже може хто, що це все видумують ворожі більшовикам часописи. Та ба! Про масові арешти українців, як інтелігентів, так і селян, та й робітників пишуть самі більшовицькі часописи. Щодня у харківському „Комуністі", або в київській „Пролетарській Правді" містять численні донесення про криваву діяльність Д. П. У. (чрезвичайки), про страшний терор, що скаженіє на Україні.
Та й заграничні небільшовицькі часописи не висисають вістей про Радянщину з пальця, тільки або беруть із радянських часописів, або від очевидців, що їм вдалося втекти з червоного „раю".
Ось „Тризуб", орган української еміграції в Парижі, подає статтю одного з дванадцяти, що їм вдалося втекти з Соловецьких островів. Автор цієї статті перебув у радянських тюрмах шість років, тобто від 1923 року, аж до втечі з Соловецька в грудні минулого року.
Перебував він у різних тюрмах в Україні й пізнав добре, що діється в радянських тюрмах.
В Україні є загалом 70 тюрем. Ці тюрми всі переповнені. Так напр. в одеській тюрмі, яку побудовано за царських часів на 900 в`язнів, сидять тепер тисячі людей. В тюрмі в Винниці сидить уже від довшого часу півтори тисячі людей, хоч в`язницю побудовано на 350 в`язнів. В Брацлаві на Поділлі в тюрмі, призначеній на 82 в`язні, сидить до 900 в`язнів.
Така страшна тіснота відбивається очевидно страшно на здоров`ї в`язнів, ширяться пошесті й значна частина в`язнів помирає. В винницькій тюрмі вмирає щодня від 5 до 8 людей. Також лихе харчування спричиняє до того, що в`язні вмирають. В радянських тюрмах дають на одного в`язня денно 20 декаграмів хліба й гарячу воду, а на обід горнятко рідкої юшки. Своякам не вільно приносити харчів для в`язнів.
В 1929 р. Д. П. У. видало розпорядження, щоб у тюрмах в Україні, приготовити більшу кількість місць, бо наслідком опору населення проти розпоряджень влади мають значно більше арештувати. Місцеві відділи Д. П. У. та управи тюрем виповнили це розпорядження справді по більшовицьки. До кожної тюрми висилали комісію Д.П.У., що розглядала справи поодиноких в`язнів і частина в`язнів на місці засуджувала на смерть, а частину висилали на Соловецькі острови. Зазвичай щомісячно в кожній із 70 тюрем засуджували на смерть 12—20 в`язнів, тепер щомісячно розстрілюють до 1200 людей. В одеській тюрмі в місяцях травні, червні, липні й серпні минулого року розстріляли 87 людей, у Миколаєві в січні, лютому й березні 41 людину. Одночасно вислали на (Половецькі острови в р. 1928-29 до тисячі в`язнів.
Хто ж ці нещасні в`язні. Найбільше селян, бо на 100 в`язнів припадає 70 селян. Арештують їх за „опір радянській владі" (себто за оборону своєї хати й поля) та за невиконання розпоряджень радянської влади, а також за замахи й напади на різних більшовицьких комісарів. На сто в`язнів десять це українські інтелігенти. (Це також багато тому, що української інтелігенції там уже не багато — бо дуже багато більшовики вже вистріляли за увесь час своєї дикої влади). Із інтелігентів найбільше народних учителів.
Ось так скаженіє червоний терор на Україні! Серед населення кипить ненависть до червоних катів і до московської комуни, бо майже кожна родина має когось із близьких у тюрмі. Та зірватися до протесту нема тепер у народу ні сили ні змоги. Червоні катюги при помочі кривавої Д.П.У. стали сильно важким чоботом на грудях українського народу.
А наші комуністи, сельроби й упіпісти вихвалюють цей червоний "рай".
