15.04.2020 18:55
for all
14 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Правда (Львів)

Криза в європейських урядах: Польща, Німеччина, Франція та Англія

23.03.1930 | № 11

Криза польського уряду.

Заява недовіри мін. Присторові. Уряд подався до відставки. Відставка (димісія) уряду прийнята.

З уваги на внесення недовіри міні­страм полк. Присторові та мін. Червінському, засідання сейму 14 березня бу­дило зрозуміле зацікавлення всіх депутатів. На самому початку нарад оголосив деп. Рут (Визволене) заяву від імени центролівих клубів з гострим протестом проти промови прем``ра Бартеля в Сенаті, ко­трою „замість поборювати господарську кризу, ще більше загострив політичну ситуацію".

Коли приступлено до внесення недовіри мін. Присторові прем. Бартель за­явив, що він не дозволить усувати по­одиноких міністрів свого уряду, що всі міністри назовні солідарні та що він сам зі своїм урядом солідаризується з тими міністрами, проти яких зголошено заяву недовіри.

З великим обвинуваченням мін. Пристора виступив деп. Жулавський (ППС), в якім з`ясував стан кас хворих в Польщі. Відтак пос. Войцєховський (ББ) знов боронив завзято мін. Пристора. Їх обох весь час пере­ривано, бо на залі панував крик і га­мір. Від імени укр. клубу посол Паліїв заявив, що для українців зміна осіб на міністерських кріслах маловажна, бо кожний з них продовжує ту саму полі­тику у відношенню до укр. народу, а са­ме політику національної та політичної асиміляції. Проводять ревіндикацію цер­ков, колонізацію, полонізуюгь школи. Промовець заявив, що укр. клуб буде голосувати за недовіру обом міністрам.

Після дискусії піддано під голосу­вання внесок ППС на недовіру мін. При­сторові. Стронництво хлопське, жиди і німці вийшли з зали. Голосувала наг­лядна більшість через вставання з місць. Після проголошення маршалом результату голосування, весь уряд вийшов з зали. Тому, що внесення недовіри мін. Присто­рові пройшов, а з ним солідаризувався весь уряд, над внеском недовіри мін. Червінському не голосовано, бо уряд і так мусив податися до відставки. Засі­дання сейму закрито, бо коли уряд повалений, сейм не засідає.

Прийняття димісії уряду наступило щойно 17.03.1930 в суботу вечора. В дек­реті президента держави сказано, що до часу скликання нового уряду теперішний голова ради міністрів зі всіми уступаючими міністрами має далі вести управу своїх міністерств.

Політично - парламентарні від­носини в Німеччині.

Вже давно не виявляли політично-парламентарні відносини в Німеччині такого розбиття, як сьогодні. Що коа­ліційний кабінет до сьогодні не розле­тівся, а навіть голосування над законом про план Юнга щасливо проведено, причина в тому та, що боялися відповідальності за спізнення евакуації останньої стрефи в Надренії. Бо соціалісти зі страху, що комуністи їх зни­щать за це, що вони з буржуазією за „панібрата", давно були б покинули коаліцію. Те саме зробили би були і праві партії, бо бачили, що співпраця зі соціалістами щораз більше коштує, але не захистить перед нічим на майбутнє. План Юнга пройшов, але коалі­ція здається таки не розлетиться, бо бачить, що в теперішнім парламенті для іншої коаліції нема місця, а на нові ви­бори нема грошей. Коаліція держиться, бо іншого виходу для неї нема.

У Франції — „другий кабінет Тардіє".

Францію можна тепер назвати „блаженною стороною". Війну виграла, не знає що таке безробіття, валюта стабільна і здається був би тільки один кло­піт: що зробити з грішми? Бо ма­ють в касах 18 мільярдів надлишок. Здається до щастя більше нічого й не треба. Та все-таки перший кабінет Тардіє впав кількома голосами, а за ним полетів стрімголов — бо жив лише щось 3 дні — радикальний кабінет Шотана. Тепер утворив Тардіє свій „дру­гий" кабінет та чи він довго вдержить­ся, не знати. Одержав він, щоправда, аж 50 голосами заяву довіри, та серед таких криків опозиції, що ледви чи дов­го й він проживе.

Кабінетна і партійна криза в Англії

Англійський уряд находиться тепер в такому непевному положенні, в якім не був вже від 200 літ, бо непевний, як то кажуть, ні дня, ні години. А в тих, котрих можна би покликати до нового уряду, на саму згадку про те, терпне шкіра. Перед кількома днями робітничий уряд Макдональда вже висів на волоску, бо при голосуванні одержав більшість ледви 4 чи 5 голосами. І то тільки тому, що в ліберальнім клубі забракло дисципліни. Чотирьох послів голосувало за Макдональда, а вісім здержалося від голосування. Зрештою англійські партії воліють не раз терпіти і не дуже милий для них уряд, щоб лише не проводити нових виборів. Вони так боять­ся розпуску парламенту, що це є при­чиною довшого як деінде існування кожного уряду.

Та не лише уряд, але й партії переживають кризу. Лорд Бівербрук, власник кількох журналістичних підприємств, які числять понад 8 мільйонів передплатників, задумав заснувати і власну партію, яку назвав „Партією З`єднання Імперії". Основним завданням партії було відрізати Великобритан­ську імперію високим цлом від решти світа, а зате скасувати цло між метро­полією і домініонами та основуючися на самодостатності дійти до усунення безробіття. Та не рахувалася нова партія з тим, що самі домінії будуть від та­кої цлової політики боронитися і ру­ками й ногами, бо всі вони мають і власну промисловість і власних безробітних, а це все вимагає якраз цлових кордо­нів. І хоч Бівербрук дав переконатися лідерові лібералів Болдуїнові і партії не заснував, то таки нагнав йому доб­рого страху, бо засновання нової партії, могло ліберальну партію зовсім похо­вати.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись