Криза в європейських урядах: Польща, Німеччина, Франція та Англія
23.03.1930 | № 11- Криза польського уряду.
- Політично - парламентарні відносини в Німеччині.
- У Франції — „другий кабінет Тардіє".
- Кабінетна і партійна криза в Англії
Криза польського уряду.
Заява недовіри мін. Присторові. Уряд подався до відставки. Відставка (димісія) уряду прийнята.
З уваги на внесення недовіри міністрам полк. Присторові та мін. Червінському, засідання сейму 14 березня будило зрозуміле зацікавлення всіх депутатів. На самому початку нарад оголосив деп. Рут (Визволене) заяву від імени центролівих клубів з гострим протестом проти промови прем``ра Бартеля в Сенаті, котрою „замість поборювати господарську кризу, ще більше загострив політичну ситуацію".
Коли приступлено до внесення недовіри мін. Присторові прем. Бартель заявив, що він не дозволить усувати поодиноких міністрів свого уряду, що всі міністри назовні солідарні та що він сам зі своїм урядом солідаризується з тими міністрами, проти яких зголошено заяву недовіри.
З великим обвинуваченням мін. Пристора виступив деп. Жулавський (ППС), в якім з`ясував стан кас хворих в Польщі. Відтак пос. Войцєховський (ББ) знов боронив завзято мін. Пристора. Їх обох весь час переривано, бо на залі панував крик і гамір. Від імени укр. клубу посол Паліїв заявив, що для українців зміна осіб на міністерських кріслах маловажна, бо кожний з них продовжує ту саму політику у відношенню до укр. народу, а саме політику національної та політичної асиміляції. Проводять ревіндикацію церков, колонізацію, полонізуюгь школи. Промовець заявив, що укр. клуб буде голосувати за недовіру обом міністрам.
Після дискусії піддано під голосування внесок ППС на недовіру мін. Присторові. Стронництво хлопське, жиди і німці вийшли з зали. Голосувала наглядна більшість через вставання з місць. Після проголошення маршалом результату голосування, весь уряд вийшов з зали. Тому, що внесення недовіри мін. Присторові пройшов, а з ним солідаризувався весь уряд, над внеском недовіри мін. Червінському не голосовано, бо уряд і так мусив податися до відставки. Засідання сейму закрито, бо коли уряд повалений, сейм не засідає.
Прийняття димісії уряду наступило щойно 17.03.1930 в суботу вечора. В декреті президента держави сказано, що до часу скликання нового уряду теперішний голова ради міністрів зі всіми уступаючими міністрами має далі вести управу своїх міністерств.
Політично - парламентарні відносини в Німеччині.
Вже давно не виявляли політично-парламентарні відносини в Німеччині такого розбиття, як сьогодні. Що коаліційний кабінет до сьогодні не розлетівся, а навіть голосування над законом про план Юнга щасливо проведено, причина в тому та, що боялися відповідальності за спізнення евакуації останньої стрефи в Надренії. Бо соціалісти зі страху, що комуністи їх знищать за це, що вони з буржуазією за „панібрата", давно були б покинули коаліцію. Те саме зробили би були і праві партії, бо бачили, що співпраця зі соціалістами щораз більше коштує, але не захистить перед нічим на майбутнє. План Юнга пройшов, але коаліція здається таки не розлетиться, бо бачить, що в теперішнім парламенті для іншої коаліції нема місця, а на нові вибори нема грошей. Коаліція держиться, бо іншого виходу для неї нема.
У Франції — „другий кабінет Тардіє".
Францію можна тепер назвати „блаженною стороною". Війну виграла, не знає що таке безробіття, валюта стабільна і здається був би тільки один клопіт: що зробити з грішми? Бо мають в касах 18 мільярдів надлишок. Здається до щастя більше нічого й не треба. Та все-таки перший кабінет Тардіє впав кількома голосами, а за ним полетів стрімголов — бо жив лише щось 3 дні — радикальний кабінет Шотана. Тепер утворив Тардіє свій „другий" кабінет та чи він довго вдержиться, не знати. Одержав він, щоправда, аж 50 голосами заяву довіри, та серед таких криків опозиції, що ледви чи довго й він проживе.
Кабінетна і партійна криза в Англії
Англійський уряд находиться тепер в такому непевному положенні, в якім не був вже від 200 літ, бо непевний, як то кажуть, ні дня, ні години. А в тих, котрих можна би покликати до нового уряду, на саму згадку про те, терпне шкіра. Перед кількома днями робітничий уряд Макдональда вже висів на волоску, бо при голосуванні одержав більшість ледви 4 чи 5 голосами. І то тільки тому, що в ліберальнім клубі забракло дисципліни. Чотирьох послів голосувало за Макдональда, а вісім здержалося від голосування. Зрештою англійські партії воліють не раз терпіти і не дуже милий для них уряд, щоб лише не проводити нових виборів. Вони так бояться розпуску парламенту, що це є причиною довшого як деінде існування кожного уряду.
Та не лише уряд, але й партії переживають кризу. Лорд Бівербрук, власник кількох журналістичних підприємств, які числять понад 8 мільйонів передплатників, задумав заснувати і власну партію, яку назвав „Партією З`єднання Імперії". Основним завданням партії було відрізати Великобританську імперію високим цлом від решти світа, а зате скасувати цло між метрополією і домініонами та основуючися на самодостатності дійти до усунення безробіття. Та не рахувалася нова партія з тим, що самі домінії будуть від такої цлової політики боронитися і руками й ногами, бо всі вони мають і власну промисловість і власних безробітних, а це все вимагає якраз цлових кордонів. І хоч Бівербрук дав переконатися лідерові лібералів Болдуїнові і партії не заснував, то таки нагнав йому доброго страху, бо засновання нової партії, могло ліберальну партію зовсім поховати.