Зимова вишня
Вишневе багатоголосся
Чому краса така не тривка, така скороминуща? Звідки приходить у цей світ? Має його врятувати, чи сама потребує порятунку й втечі від злого, всепоглинаючого не-добра? Це дивовижним чином поєднані гени, чи ген краси, який передається у спадок? Ось тільки пуп’янок, що забрунив рожевою пухнастою тендітністю на гілочці, а через мить уже біло-сліпуча квітка у медовому дзижчанні набридливої комашні. І це лише летючий, невловимий мент, що, ще не заяснивши ранком новонародженого дня, вже перетворюється на солодко-минуле вчора. (Ах! Учора був ранок моєї молодості!). І от уже тугенька соковита вишенька коливається під подувом легкого літнього літепла: стати чорно-налитою, як волово-карі очі, крапелинкою кислувато-солодкого щастя у чиїйсь жадібній жменьці, чи навіки засохнути-засухаритися під палючим червневим сонечком, так, щоб і пташка небесна вже не мала нічого не пожиток?
Канонічність – неканонічність – це теж питання для торту… Бо от хто сказав, що пляцок має конче складатися із покладених одне на одного, круглих чи прямокутних коржів? А якщо конуси-трубочки, наповнені вщерть червоними чи чорними (залежно від сорту), малими чи великими вишнями (можливо спадкоємицями тих самих, що колись їх у Канівському надвечір’ї помітив Поет ще у стані цвітіння), укладати гіркою-пірамідою? У цьому є свій прихований сакральний сенс! Цей торт не буде на зрізі являти гостям виразну шаровість культурних нашарувань кулінарного ґрунту. Ні! Тут будуть бджолині стільники, у кожній солодкій комірчині якого буде своя вишенька!
У чому все таки сенс життя? Чи не в поєднанні солодкого із кислим, ледь кислуватим, гіркуватим смаком? І скільки не додавай цукру, скільки не страхуйся від ризиків існування, все одно не перебіжиш цю дорогу лише білою смугою. Знаєте чому? Бо безкінечної білої смуги не буває. Вона не передбачена у правилах дорожнього руху для розмітки пішохідних переходів, вона існує для іншого позначення, але це вже зовсім інша історія…
Зимова вишня – Дрова – Карпати – Під засніженим дахом – Хатинка
1. Не забудьте, що першим правилом для кулінара є наявність чисто вимитих рук, ну і чистого посуду для приготування теж!
Склад:
4 склянки борошна;
1 пачка маргарину чи масла;
300 г сметани;
Сода, згашена оцтом;
Ванілін чи ванільний цукор.
2. Ні хвильки не гаючись, спритно замішуємо тісто, щоб було нормальне, м’яке, як на вареники. Відставляємо його. Відкриваємо дбайливо законсервовані у власному соку вишні (не з варення!), або виймаємо із морозилки влітку туди складені. Вишні мають бути драгльовані! Не дай Боже, якийсь сарака вдавиться кісточкою! На чиїй це буде совісті? Вишні – над друшляк, щоб стік зайвий сік (з нього потім желе приготуємо).
Тісто ділимо на п’ятнадцять рівних кульок, і до роботи! Кожну кульку розкочуємо у прямокутник. Ширина, як вийде, в ідеалі, чим тонше, тим краще, довжина залежить від дека, на яком будете випікати. По краю розкладаємо вишні й загортаємо трубочку.
Отже, п’ятнадцять трубочок зроблені за п’ятнадцять хвилин, викладені на деко, вкрите пергаментом або змащене рафінованою олією. Вкладаємо деко у духовку, розігріту до 180°-200°, 10 хвилин – і трубочки спеклися. Стережіться, аби не проґавити момент готовності: печуться вони дуже швидко, декілька зайвих хвилин і маєте сухарики із родзинками!
3. Для приготування крему знадобиться літер сметани, обов’язково домашньої, бо магазинна не збивається, і 1 кг цукру, ванілін. Збиваємо міксером чи у комбайні сметану із цукром до гущавини крему, і починаємо конструювати наш торт за схемою:
1 рівень - п’ять трубочок, гарно змащених зверху кремом;
2 рівень – чотири;
3 рівень – три;
4 рівень – дві;
5 рівень – одна.
Для прикрашання торту можна використати подрібненні грецькі горіхи, або, для повноти ефекту – кокосову стружку, чи будь-яку іншу присипку. Смачного!
