Хатинки мрій
Поміж зерен, що розкидав хтось по небу,
Поміж теміні в бездонній глибині.
Між веселками сховалися хатини
Снів і мрій у найтаємнішій тиші.
Душі нишком облітають ці терени,
Рідким гостем їх приймають хазяї
- “Ви живі сюди із жартами ходити
Більш не смійте, поветайтесь до Землі.”
По розпатланому Всесвіті думками
Ті прилинуть відбувати свій посаг.
Сонце ласкаве і злюче… - чужі мами,
Ніби б’ють, і ніби ніжності розмах
Обіймає, знову кине, приголубить.
Душі знов летять до неба у Світи.
Врешті-решт, ця жага кращого їх згубить…
Вони залишаться назавжди там, де й ти.
