Між поруч хмар ніби гойдаються шпилі,
Карпати сині розсміяли хитавицю.
Серед сновид вечірніх, впитих до свині,
Аж філєтову, заряджають блискавицю.
Приціл на моксель, на ординську грудь,
Говерла набирає силу блиму.
Здичаві марі на Вкраїну пруть,
Притисли нас – ще накладемо десь без стриму.
Ой люди, люди, як шарахло, як зайшло,
Чи - порахуй, чи не рахуй – відлуння каже,
Що десь не там ввіпхали знову ми кайло…
Москаль ще злішим став – яєчню нашу смаже!
Гуцули знову щось мудрують на горбі,
Господній голос тихо бавиться стежками.
Ми тута є, ми в філєтовій боротьбі
Онуків бавити будем завжди казками!
