Я ніколи не була пацанкою чи хуліганкою
з рубрики / циклу «Архів»
Я ніколи не була пацанкою чи хуліганкою.
Чого б це раптом? Дівчата – пані.
Кожною волосинкою, сльозинкою, бета-частинкою, веб-сторінкою.
Не треба бути парижанкою, щоб слідкувати за осанкою.
Не треба бути італійкою, щоб готувати смачну випічку та равіолі з пастою.
Достатньо бути майстринею у будь-якому відношенні, без урахування соціального положення.
Відкидайте бентеження. Ставайте леді з народження.
Необов’язково з дитинства жити по формату – рожевий колір, ляльки барбі, квіти на клумбі, з ведмедиком лягати спати.
Бісероплетіння, музична школа, співи і балет – не єдиний можливий хобі-квартет.
Жодних мрій про арбалет, бронежилет або мушкет?
Краще вчитися готувати омлет, багет та по-київськи котлет?
Окей, тоді не скаржіться, коли не зможете полагодити табурет чи підключити Інтернет.
Знання леді не повинні бути обмеженими,
звички - шкідливими,
а думки – примітивними,
на кшталт швидше б закінчити університет,
де придбати трендовий жакет,
встигнути на улюблену телепередачу,
покластися на удачу, вирішуючи з математики задачу.
А потім всі розмови лиш про шуби, зустрічі у фітнес-клубі, мрії про відпочинок на Кубі.
Такі дівчата щасливі у шлюбі.
Але не розраховуйте на пієтет.
Бути леді сьогодні – пожиттєвий ануїтет.
