«Калина-вишня или как у меня украли стихи» Здравствуйте, Дорогие читатели!.. В 2015 году я написала текст песни "Калина-вишня пiсня".
Данное произведение было опубликовано мной на сайте Проба пера (и на других сайтах).
«Дивіться у своє серце!» В українців багато болю.
Випалених душ, зруйнованих осель, знищених сімей. Стиснутих, поламаних ...
Хтось за вікном прошепотів: "Йду в гості, зустрічай..."
Це прогнози небо посилає нам, що прийдуть або морози, або сніжний караван…
Чи дочекаюся чи ні, щоби настав кінець війни?
Я не знаю, хто ти є, і який несеш ти хрест... Озирнися, і зроби, щоб я воскрес!
Вірші кожного автора – це дійсно «дотик до душі»…
Я бачила таку картину - казковий візерунок ночі так гарно вишили хмарини…
З тобою бути – щастя неймовірне, в моїх очах живе довіра....
Я була занадто романтична, заховалась в ілюзорний світ...
Сподіваюся, що сьогодні на мене чекає радісний день…
Колись було, як малахіт, довкілля, тепер дивує акварель осіння...
Осінь за вікном вмивається дощами. А що в душі? Там тиша неймовірна вже не перший день...
Коли - крок за кроком, із кожним наступним – чиста радість і чисте відчуття сенсу – усього, що ти робиш.
Я знову повертаюся додому з оновленими думками і почуттями. Тепер я знаю, що навіть коли сама, то вже не самотня...
«Сухий Потік» Крики китів, співуче-протяжні, відлунювали від підводних хребтів і кликали мене випірнути на поверхню з темної глибини. Я тягнувся, тягнувся до поверхні, збрикуючи ногами і не усвідомлюючи, що раз по раз затримаю дихання, хоча дихати мені ніщо не заважало.
Я знову поринаю у минуле, коли цвіло кохання горицвітом...
Дощ і холод бешкетує в розквіті весни, колобродить цвітом романтична панна і розбурхує мої казкові сни…
Ще змалечку любила самоту, в обіймах сонця я була щаслива - тепер лиш сон про золоту добу, коли життя було, як справжнє диво…
Я чую, як співають солов’ї, допоки мріє весняне цвітіння – чи це ілюзії, чи спогади мої, чи березня ледь чутне шепотіння?
Не проситиму силу у Бога, ні в людей, щоб мене пожаліли...
Фрагменти днів складаються в роки, час без упину все складає у сценарій...
Мій малахітовий сусід мої лікує нерви, дарує щедро не мальовані шедеври...
Я тут живу. Знайоме все до болю. Буває, часом хочеться втекти, та на заваді прожиті роки…
Римую складно й залюбки – тому й не помічаю, як зникають астрономічні дні й роки…
Я майже вже забула, яка краса реальна навесні зароджується у лоні природи…
Так споконвіку у житті ведеться: хтось плаче, інший в цей момент сміється...
Живим корінням, дивиною у світ свій запросила - у цьому полягає магічна слова сила...
Вночі не спала, важкі думки переплітала і з не розплутаним клубком у ранок завітала…
Веснян...
Нічого у житті нам не дано задарма, але у кожної людини - власна карма...