Есе

Запахи — це спогади. Це міста, в яких ти більше не живеш, люди, з якими давно не говориш, і відч...

Для того, щоб ви полюбили дорогу, потрібен мотоцикл. Два колеса, а не чотири. У цьому випадку м...

Останнім часом у мене з`явилася дурна звичка, стовбичити перед ноутом на кухні, щойно вставши з л...

Стефан, здається, збив камінь. Насмерть.Судячи з того, як боліло коліно, від камінця і мокрого м...

«Дякую»…. Таке просте й звичне слово, його зазвичай цілком достатньо в повсякден...

твір про стан душі зрілої жінки, що потребує перевантаження.

Судя по изнуренному внешнему виду, человек бежал уже давно. Его дыхание было надрывным, и он то и дело спотыкался...

Коли чуєш слово «волонтер», на думку одразу спадають рядки з однойменної пісні Олександра Кварти: «…Але пробачте, браття, що тепер усіх згадати важко поіменно, ...

Не утомлюсь подниматься, чудесная игрушка «Ванька-встанька». Не видимая сила, но чувст...

Здравствуйте, Дорогие читатели!.. В 2015 году я написала текст песни "Калина-вишня пiсня". Данное произведение было опубликовано мной на сайте Проба пера (и н...

В українців багато болю. Випалених душ, зруйнованих осель, знищених сімей. Стиснутих, поламаних ...

Хтось за вікном прошепотів: "Йду в гості, зустрічай..."

Це прогнози небо посилає нам, що прийдуть або морози, або сніжний караван…

Чи дочекаюся чи ні, щоби настав кінець війни?

Я не знаю, хто ти є, і який несеш ти хрест... Озирнися, і зроби, щоб я воскрес!

Вірші кожного автора – це дійсно «дотик до душі»…

Я бачила таку картину - казковий візерунок ночі так гарно вишили хмарини…

З тобою бути – щастя неймовірне, в моїх очах живе довіра....

Я була занадто романтична, заховалась в ілюзорний світ...

Сподіваюся, що сьогодні на мене чекає радісний день…

Колись було, як малахіт, довкілля, тепер дивує акварель осіння...

Осінь за вікном вмивається дощами. А що в душі? Там тиша неймовірна вже не перший день...

Коли - крок за кроком, із кожним наступним – чиста радість і чисте відчуття сенсу – усього, що ти робиш.

Я знову повертаюся додому з оновленими думками і почуттями. Тепер я знаю, що навіть коли сама, то вже не самотня...

Крики китів, співуче-протяжні, відлунювали від підводних хребтів і кликали мене випірнути на поверхню з темної глибини. Я тягнувся, тягнувся до поверхні, збрику...

Я знову поринаю у минуле, коли цвіло кохання горицвітом...

Дощ і холод бешкетує в розквіті весни, колобродить цвітом романтична панна і розбурхує мої казкові сни…

Ще змалечку любила самоту, в обіймах сонця я була щаслива - тепер лиш сон про золоту добу, коли життя було, як справжнє диво…

Я чую, як співають солов’ї, допоки мріє весняне цвітіння – чи це ілюзії, чи спогади мої, чи березня ледь чутне шепотіння?

Не проситиму силу у Бога, ні в людей, щоб мене пожаліли...