Роман

Апостоли поверталися додому не вірячи в те, що з ними сталося. Вони були просто раді, що змогли вк...

– І так, ти кажеш, ніби він воскрес і ти його бачив? – спитав тоді Серая Якова &ndash...

– Отже, ви стверджуєте що він воскрес? – ще раз перепитав Каяфа воїнів, що стерегли гр...

Він сидів і чекав страти. От і все. Його життя скінчилося. Більше немає сенсу на щось сподіватися. В...

Йшло приготування до Пасхи. Для євреїв це свято мало особливе значення.[1] Воно нагадувало їм про ви...

Лазар[1] лежав у гробі вже четвертий день. Ще за життя його сестри послали звістити Ісуса, що його ...

Юда[1] був одним із дванадцяти найближчих друзів Ісуса. Однак цього йому було мало. Коли він бачив, ...

Стародавній Ізраїль – земля, котра «тече молоком і медом». Так, це саме той обіц...

Дві тисячі років назад. Двір прокуратора юдейської провінції Понтія Пилата[1]. Збирається доволі вел...

Я не знаю, хто ця жінка, але учуваю, що вона знає, хто я. Бачу, як вона розглядує мене...

Завіса підіймається, на сцену виходять герої, і наша вистава починається...

Я поглянув на нього і побачив його, мого мертвого друга. Але це не був якийсь блідий привид чи позеленілий зомбі, який наполовину розклався. Ні, це була звич...

Коли приятелі підійшли на другий день до того будинку, де квартирували дачниці, їх зустріла Аглая незадоволеним обличчям і сказала, що кавалерам зовсім не ли...

— Давай ще трохи відпочинемо, — порадила Аглая, лягаючи на траву. — Можна й наших попередити. Вона крикнула своїй компаньйонці, щоб та взяла з неї приклад і...

В цей, колись заштатний городок, що стоїть від Не-Парижа (так хтось іронічно назвав наше місто) за шістсот, приблизно, кілометрів, Ганна і Дмитрій приїхали...

Аарон - вечный путник, мастер меча, он скрывает в себе тайны и знания забытых богов. Он наемник - охотник за головами чудовищ и ведьм. Я предлагаю вам погрузи...

Вогонь це початок серії романів "Війна Сфери" про трагічне минуле великого всесвіту, космічний терроризм, брехливу пропаганду, гібридну війну, кохання та ре...

Поховавши Максима, Явдоха сама побоялася на хуторі жити. Підмовляла дітей, вони не захотіли. Тоді вона спродала дворище, спродала все, що можна було спродат...

Випав удушливий день саме серед гарячої пори жнив. Сонце стояло над головою, як сковорода, розка-лене та наче огнем пекло. Пшениця осипалася: люди не вспівали...

Час не стояв. Промайнула воля, поламала ланцюги віковічні, на котрих ще за дідів-прадідів прикували до панів колись вільні хутори, села; опростались людські ...

У суботу заслав Чіпка старостів до Максима. У неділю були оглядини в Чіпки. Максим не забував старосвітського звичаю: поїхав сам і вблагав Явдоху поїхати на оглядини.

Вернувся Чіпка додому та зараз кинувся по хазяйству, — не заглянув і в хату. Мати тільки бачила, як він овечатам підкладав просяної соломи.

Була темна осіння ніч. Дощ, як крізь підситок, сіяв — густий та дрібний; з землі вставала важка пара, закутувала все в свое вогке запинало, котре не давало ...

І сниться Чіпці — немов сон, і ввижається — наче бувальщина. Сниться йому й ввижається недавня гульня. Увесь шинок, залитий світлом — сяє, аж горить; музика ...

Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, — униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у бога низ, — ...

На другий день, рано-вранці, Чіпка пішов до Грицька. Нова хата, біла, чепурна, привітно виглядала з-за обголених лихою осінньою негодою груш та рядка прутн...

Уранці устав Чіпка з досадою в серці, з дурманом у голові. Узяв просьбу, поклонився Порохові, пішов у суд. Ще було дуже рано: нікого з судовиків не було в су...

Життя, кажуть, зжити - не поле перейти. Життя - що погода. Як серед ясного літнього дня, коли сонце аж пече, так гріє та світить, дивись: де не взявся віте...

Погнали некрут з рідного краю, аж у Московщину. Гнали їх цілою юрбою. І який же невеселий здався їм той довгий перегін!

Після смерті Мирона и Марини лиха доля, зачепивши крайком слізьми змоченого крила життя Іванове та Мотрине, майнула на інші хати з більшими недостачами, злид...