Коли за вікном дощ...
© Ем Скитанійколи так похмуро і холодно - сиджу вдома...і пишу щось таке, що й сам не знаю...- проза?...не проза?...хтозна...
коли так похмуро і холодно - сиджу вдома...і пишу щось таке, що й сам не знаю...- проза?...не проза?...хтозна...
слав віршика, а от після нього вийшла ця прозова замальовка...
...і відбуватимуться події, про які я вже не знатиму... лунатимуть промови, слова яких я вже не почую...
з ранку у нас тут був туман та мжичив дощ...зараз трохи пробилося сонце крізь щільну хмарність...
сподобалися мені оті "нанокомахи"... - надихнули мене на третю баєчку...
і на цей раз кажу - це байка, хоча воно і зовсім не так...- бо я і сам не знаю, що воно таке вийшло...
...я там відмітив, що це "байка"...але я не впевнений, що це саме так...
Історія одного мотоцикла. Коротенька алегорична розповідь про спільну мандрівку життям.
Зозуля прилетіла до чорного Дрозда. — Чи тобі не нудно? — питає його. — Що ти робиш?
Сорока Орлові казала: — Скажи мені, чи тобі не набридло невпинно вихором шугати у безкраїх небесних просторах — то вгору, то вниз, наче по гвинтових сходах?..
Тулуб, одягнутий у розкiшну франтовиту дорогими прикрасами одiж, величався перед Головою i дорiкав їй тим, що на неї й десятої частини не припадає того багат...
У давнину, коли ще черепахи вчилися в орлів літати, молодий Жайворонок сидів недалеко від того місця, де одна зі згаданих черепах, як у байці мудрого Езопа ...
Неподалік від озера, з якого визирали жаби, сидів на гілці й виспівував Чиж. Поблизу нього крякав собі й Ворон, та, бачачи, що Чиж не полишає співати, сказав...
В селі у господаря жили два пси. Довелося якось повз ворота проїздити незнайомцеві. Один пес вискочив, погавкав, доки чоловік не зник з очей, і повернувся до двору.
Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи заміс...