Найновіші публікації в розділі «Повість»

Пошук по сайту

  • МИХАЙЛО БУЛГАКОВ
    5 | 8

    «Собаче серце» (Глава 2)

     © Михайло Булгаков

    Спасибі, звичайно, - змріяно подумав він, завалюючись прямо на гострі скалки: - прощай, Москва! Не бачити мені більше Чічкіна і пролетаріїв і краківської ковбаси. Іду в рай за собаче довготерпіння. Братці, живодери, за що ж ви мене?...

  • Стельмах Михайло

    «Гуси-лебеді летять» (РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ-ДЕВ`ЯТИЙ)

     © Михайло Стельмах

    Сиплеться, осипається листя, гнуться, горбляться берези, плаче i посмiхається крiзь сльози осiнь i натрушує журбу на мою наболiлу душу. Поменшав свiт, померхли днi мої, а ночi так тривожать, що я прокидаюсь мокрий од слiз. Мамина рука витирає їх, а голос тихо-тихо заспокоює мене...

  • Маруся«Маруся» (Частина 2)

     © Григорій Квітка-Основ'яненко

    Ось вийшов i Василь iз садка. Вiн добре чув, що Маруся з Оленою змовились укупi йти на мiсто, так вiн i не пiшов вже додому у город, а у тiм же селi, вiд города верстов з чотири, скитався усю нiч, i як стало свiтати, то вiн вже i берiг їх.

  • Маруся«Маруся»

     © Григорій Квітка-Основ'яненко

    Часто менi приходить на думку: чого б то чоловiковi так дуже пристращатись на сiм свiтi до чого-небудь, не то щоб до якої вещi, а то хоч би i до наймилiших людей: жiнки, дiточок, щирих приятелей i других? Перше усього подумаймо: чи ми ж на сiм свiтi вiчнi?

  • Хвильовий Микола

    «Іван Іванович» (Частина IV-VII)

     © Микола Хвильовий

    Зал засідань комосердку, а також і про те, як проходили збори.
    Це — досить-таки симпатично-декорована кімната. Кожний її закуток нагадує глядачам, що він не просто закуток, а головним чином "червоний куточок".

  • Хвильовий Микола

    «Іван Іванович» (Частина І-ІІІ)

     © Микола Хвильовий

    Теккерей, наприклад, каже, що Свіфт (ви пам`ятаєте "Гулліверову подорож") справляє на нього враження величезного гіганта і що загибель його, Свіфтова, нагадує йому, Теккерею, загибіль грандіозного царства.
    Так думав про названого автора і Іван Іванович і думав саме в ті дні, коли його було вигнано з третього курсу юридичного факультету за "вольтер`янство".

  • Вечір проти Івана Купала«Вечір проти Івана Купала»

     © Микола Гоголь

    За Хомою Григоровичем водилася дивна особливість: він до смерті не любив переповідати одне й те ж саме. Бувало часом як ублагаєш його розказати щось вдруге, то він або додасть нового, або переіначить так, що й упізнати не можна.

  • Гуси-лебеді летять«Гуси-лебеді летять» (РОЗДІЛ ШОСТИЙ ТА СЬОМИЙ)

     © Михайло Стельмах

    З того вечора я часто приходив у комбiд до дядька Себастiяна, i, коли вiн мав час, ми разом читали якусь книгу, газети чи гомонiли про всяку всячину, а найбiльше про те, що буде попереду, коли згине корiння й насiння воєн, людської ворожнечi i злиднiв, коли не хурделиця свинцю, а заметiль цвiту буде огортати людину i добрий розум увiйде у кожну оселю.

  • Гуси-лебеді летять«Гуси-лебеді летять» (РОЗДІЛ П`ЯТИЙ)

     © Михайло Стельмах

    Дi-i-ду, iще тро-о-шечки... — нiяк не можу розплющити обважнiлi повiки, а в цей час навколо мене трiскається i, наче крига, розповзається мiй добрий сон — з ранковими iмлистими полями, з набакиреними полукiпками по них, з долиною, ставочком i дуплавими вербами над ним.

  • Гуси-лебеді летять«Гуси-лебеді летять» (РОЗДIЛ ДРУГИЙ)

     © Михайло Стельмах

    Дiд говорить, що з мене щось буде, бабуся охоче з ним погоджується, а мати - коли як; частiше вона похитує головою i каже зовсiм не те, що всмiхалося б менi:
    — Може, з нього й буде якийсь толк, якщо безтолоч он звiдти вийде...

  • Сердешна Оксана«Сердешна Оксана»

     © Григорій Квітка-Основ'яненко

    Нема на світі нічого луччого і богу милішого, як серце матері до своїх діточок! Скільки б їх у неї не було, чи десятком бог благословив, чи тільки одним, одно — для неї рівні, жодного любить, усіх рівно пестує, за всяким рівно вбивається.

  • Ніч перед Різдвом«Ніч перед Різдвом» (Закінчення)

     © Микола Гоголь

    Цей Пузатий Пацюк справді був колись запорожцем; але чи його прогнали, чи він сам утік із Запорожжя, цього ніхто не знав. Давно вже, років з десять, а може й п`ятнадцять, як він жив у Диканьці. Спочатку він жив, як справжній запорожець: нічого не робив, спав три чверті дня, їв за шістьох косарів і випивав за одним духом мало не ціле відро...

  • Ніч перед Різдвом«Ніч перед Різдвом»

     © Микола Гоголь

    Останній день перед Різдвом минув. Зимова, ясна ніч настала. Глянули зірки. Місяць велично виплив на небо посвітити добрим людям та всьому світові, щоб усім було весело колядувати й славити Христа.

  • Пропала грамота«Пропала грамота»

     © Микола Гоголь

    Так ви хочете, щоб я ще розказав вам про діда? — Чому й не розказати, не потішити стародавньою побрехенькою? Ех, старовина, старовина! І яка то розкіш, яка радість зійде на серце, коли почуєш про те, що давно, давно, що ні місяця йому, ні року немає, діялось на світі!

  • План до двору«План до двору» (Глава 19)

     © Тодось Осьмачка

    На небо вийшов молодик і сьогодні сяяв урочисто, аж перед селом та хуторами все поле світилося місячним світлом. Але ярки та вибалки були осяяні яскравіше від поля через те, що сяйво місяця спливало з горбів у низини так само, як і вода після дощу.

  • План до двору«План до двору» (Глава 18)

     © Тодось Осьмачка

    Пройшло кілька днів з того часу, як Нерадько познайомився з дідом Магулою, і він уже водив трактор і орав землю. Старший тракторист показав йому головніші рури і ричаги, і хлопець працював, так, неначе він роки таку роботу робив.

  • План до двору«План до двору» (Глава 16-17)

     © Тодось Осьмачка

    Нерадько Іван прокинувся вдосвіта в повітці на горищі, як звичайно. Скрізь було тихо. Ні з луків не долітало жодного звуку, ні з сіл. Тиша була і в дворі тітки Лепестини, і тихо було в повітці, і він обличчям чув, що трохи й холоднувато.

  • План до двору«План до двору» (Глава 11-13)

     © Тодось Осьмачка

    Ввечері, по заході сонця, того самого дня, коли перший раз Нерадько зліз з горища, голова колгоспу Єшка Хахлов сидів із своєю жінкою при столі перед причілковим вікном у садочку. Над ними яблуня хилила гіляки повні яблук.

  • План до двору«План до двору» (Глава 8-10)

     © Тодось Осьмачка

    Коли комісія з міліції та бригадирів доходила до двору Шиянового, видно було, як від криниці блищала напечена сонцем бляха дашка, що покривав корбу і мотузку для відер. А на хаті, над сінешними дверима у великому бляшаному деці сушилися проти сонця ягоди.

  • План до двору«План до двору» (Глава 1-4)

     © Тодось Осьмачка

    Володимир Кирилович Винниченко в однім із своїх листів до мене говорив, що конче треба написати формою повісті або роману про штучний голод на Україні влаштований комуністами. І коли я обдумував це, то наткнувся на більшо-вицьку формулу "план до двору"...

Анотація до розділу «Повість»