
«ШВИ»
© Сигізмунд Кржижанівський..." Я боюсь повертатися до міста. Якщо мене зараз штовхнути, зачепити ліктем, - впаду і не встану"....
..." Я боюсь повертатися до міста. Якщо мене зараз штовхнути, зачепити ліктем, - впаду і не встану"....
..."Так мені і треба: зразу і назавжди. Дурень що розмудрувався. Другий день сиджу і тупію"...
..."Я обережно розгорнув його: дві хлібні долоньки, всередині шинка: бутерброд. Щось болісно солодке підступило до мого горла. Я насунув на очі шляпу: ще побачать"...
Зараз так вже не пишуть, а можливо, що й не читають, тому публікація тексту подається роздільно згідно вже існуючих частин.
Зараз так вже не пишуть, а можливо, що й не читають, тому публікація тексту подається роздільно згідно вже існуючих частин.
А раніше було… Виходить постанова партії про висвітлення героїчної праці простих трудівників і письменники «заряджають» навіть про соціалістичне змагання між роями бджіл на колгоспній пасіці (є і таке в здобутках соцреалізму!) і, ніяких тобі проблем з сюжетами. )))))
Зараз так вже не пишуть, а можливо, що й не читають, тому публікація тексту подається роздільно згідно вже існуючих частин.
Первая любовь, первый поцелуй, первый продажный вексель...Хорошо, когда все хорошо заканчивается
- Дивно: він нібито не порожній. Що в ньому?
- Вино. Як і належить келиху. Тисячолітньої витримки. Рекомендую. Пил ми зараз знімемо ось цією ложечкою роботи венеційського Мурано.
.."- Та, господи, шеф! - З ентузіазмом відповідав Мамелюк, - Та я ж ніколи заради справи не жалів свого здоров’я, скільки вже було з ними випито, аж богу страшно…"
..."У Римі всі вулиці і всі площі наповнені тим, що таким людям найдорожче за все. Тут можна отримати насолоду через «всі ворота» - очима і вухами, носом і ротом і органами хтивості"....
Зазвичай холодні байдужі зірки зараз мерехтіли м`яко та привітно. Здавалося, вони весело ...
Оповідання є скороченим і дещо альтернативним варіантом Хронік рябого похатника
Дотягнутись до зірок і просто, і складно водночас. А він це зміг зробити. Досягнути своєї мети. Зар...
" Йшов 525 рік нашої ери.
Насправді ж його ще не було, але він уже був."
Розповідь про дівчинку, яка мала змогу чути голос вітру.
Все, що описано в цьому оповіданні, сталось в реальності.
Жодного слова, персонажу чи події не вигадано
Містичне оповідання
В осінній темряві на пустельній вулиці щосили лив холодний дощ, здуваючись на каламутних к...
Зустріч двох сестер...
Сухий гарячий вітерець, ніби бавлячись, гнав по кам`янистому степу легкі кулі перекотипо...
Фантастичне оповідання
Цього року серпень видався спекотним, як ніколи. Надвечір у залізобетонній багатоповерх...
Містичне оповідання
Веселі промені теплого сонечка пробивалися крізь золотавий намет осінніх кленів і розфар...
Містичне оповідання
- Справа ж досить дріб’язкова, - гаряче переконував свого співрозмовника низенький т...
Маг Андрій намагається жити так, як підказує совість та не встрявати у погані історії. Але інколи вони самі його знаходять, не питаючи дозволу.
... Дуже дивно все, одним словом. З іншого боку, я точно пам`ятаю, що мишей сирими їсти не можна. Але чомусь їв же їх? І не боявся, і не комизився навіть. Просто жер.
Історія однієї молодої пари. Чи було між ними кохання? Хай читач вирішує сам. А от у що вилилися пошуки його, про це в оповіданні.
«- Я люблю твою божественность…
- Так полюби и мою низость.
- Как это?
- Если это и ...
"Зараз же справедливим буде поговорити про Демонакта, і притому з подвійною метою: щоб його образ, наскільки це в моїх силах, міг зберегтися в пам’яті кращих людей "
.."Він перейшов до вихваляння філософії і тієї свободи, яку вона дає, і почав висміювати те, що за звичай вважають благами – багатство, славу, царську владу, пошану, а також золото і пурпур" ....
Так от і живемо, шановні ....)))
Життя, життя... Яке ж воно буває інколи цікаве і нам невідоме))) Може в тому й щастя, що ми мало чого знаємо і для нас кожен наступний день, як новий )))
Хто ще не знає в цьому світі про Діоніса, Вакха, Бахуса? Та, напевно - всі ))) Бог натхнення для поетів та відпочинку зморених буденною працею людей )))