Смарагдовий, пане, смарагдовий!
© Максимів Галина…І хто, хто придумав цю ідею замінити зелений колір на світлофорах? Петро каже: – ...
…І хто, хто придумав цю ідею замінити зелений колір на світлофорах? Петро каже: – ...
Останній тиждень із Джилл відбувалося щось незвичайне. Щоправда, вона, як і раніше, встигала поєд...
Вікн...
ЛАВКА Лавка стояла там давно. Кожного дня на ній зранку сиділи чоловіки й жінки. Вони були неохайні...
Последнюю неделю с Джилл происходило что-то необычное... Правда она, как и раньше, удачно совмещала ...
Зараз він, здається, зовсім не нагадує того світловолосого тендітного хлопчика, що тримав його за...
Твір про безмежну любов бабусі й маленької онучки, що живуть в одному вимірі. Про любов до природи та рідного краю, традицій і звичаїв.
Адам Олександрович Сом, органіст Будинку органної музики, в який перетворювався вечорами націлений...
Поверить в себя... Аня не любила себя, вернее, не любила своё тело. А себя просто ненавидела. Семейная жизнь сложилас...
«Президент прибув з робочим візитом…» - доносилось з маленького радіоприймача ...
І. У нічному небі згасали зірки. Падали. Одна з них упала прямо до її рук. Це померла мати. Вона, ...
Історія восьма Вона намагалася кожного ранку бігати. Їй уже за 60...
Історія сьома Жінка п’ятдесяти років сиділа на лаві ...
Історія шоста Їй уже за сорок. Двоє діток, коханий чолові...
Історія п’ята Симпатична чорнява дівчина-підліток стояла перед своєю матір’ю...
Історія четверта Їй у двадцять вісім років Бог вирішив подарувати дитинку. Таку малесеньку живу і...
Історія третя У свої двадцять років ця дівчина мала здібнос...
Історія друга Дівчинка років десяти стрибала з калюжі в калюжу і в...
Історія перша Маленька дівчинка йшла ледь протоптаною стежкою прямо посеред макового поля. Ішла ...
Я намагаюся йти впевнено та сміливо. Знаходжу в собі одну з темних-претемних кімнат серед бесзіру нш...
Червона сукня, прозорі панчохи і туфельки на підборах. По-дитячому щасливі очі і щедрі на оплески ...
Чи справді з ним тоді був її дух-примара? Парило. Задушливе повітря стискало наші голови мов лещата...
Мої сосни! Романтизую бір та теплу весняну ніч, її сутність, пропускаю через себе й виливаю це в рядки.
Троянда... Там була зів’яла троянда з її могили... Проте на відміну від попереднього разу, він не втік, а підняв її та підніс собі до очей. Ай! Чоловік випадк...
Ту чарівну крамницю я бачив здалеку кілька разів; а раз чи двічі навіть проходив повз її вітрину, де лежало багато привабливих дрібничок: чарівні кульки, чарі...
Ах, та сцена, та сцена, остатня сцена нашого спільного побуту! Тямиш її, Массіно? У мене вона досі мов жива в пам’яті.
Завтра Новий рік і заразом сорокові роковини моїх уродин. Подвійний празник. А бодай подвійний пам’ятковий день. І я надумав стрітити його незвичайно, празнично.
З моря джигітували солоні вітри. Мчались степом і зникали в Закаспії. ...Північний Кавказ... Над станицею мовчали недосяжні голубі верхів`я. Дрижали зорі й сп...
У перспективі — дорога. Праворуч, ліворуч — акварелі. Далеко — ліс. Дорога до лісу, а може, вбік. Дорога спокійно відходить, і на ній порожньо.
Батько цих бойових хлопців помер дуже давно — так давно, що й не скажеш. Поховали його на осінньому кладовищі в тому ж таки дореволюційному містечку і саме тод...